Проза

Дія нового роману Олександра Красовицького «Сьогодні» відбувається у наші дні.

У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що   розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка.

Роман розпочинається як мемуари про війну, але дуже скоро виявляється, що автор працює в жанрі міської фантастики.

Головний герой роману Нацуме Сосекі «Потім» (1909) переконаний, що не варто займатися тим, до чого не лежить душа, головне — досягти гармонії із собою.

Вдумливий, спостережливий та небайдужий до всього, що діється навколо, мандрівник і книжник Симеон разом зі своїми друзями та випадковими знайомими, серед яких — реальні історичні особи й вигадані персонажі, відкриває для себе й читачів знайомі та невідомі епізоди середньовічної історії Української держави.

У завершальній частині роману Анатолія Дімарова «Біль і гнів» німці продовжують хазяйнувати на українській землі. Дії партизанів призводять до каральної експедиції нацистів на Тарасівку, яка гине у вогні. Лише небагатьом вдається вціліти, на прикладі Ганни Приходько автор показує, що війну перемагає саме народне життя.

Містечко, у якому виріс Бен Міерз, завжди було звичайним. Нічого особливого, нікого особливого, хіба що назва трохи дивна: Єрусалимове, або, як вимовляють місцеві люди, Салимове Лігво. І ось Бен, тепер уже відомий письменник, повернувся сюди знову, бо хотів закрити гештальт минулого — свій дитячий страх. Те, що він малим побачив у старому зруйнованому будинку, який називали Домом Марстена, ледь не довело його до божевілля. Та Салимове Лігво не квапиться стирати старі спогади Бена. Навпаки: над Домом Марстена скупчуються моторошні хмари. У містечку один за одним зникають люди. Та найстрашніше розпочнеться тоді, коли зниклі знову повертатимуться…

В автобіографічній повісті «Без коріння» Наталена Королева описує повернення до Києва після багатьох років, які провела в монастирі на Півдні Франції. У творі змальовано систему навчання в Київському інституті шляхетних дівчат.

Дія роману відбувається в Нью-Йорку. Заможного торговця Гораціо Лівенворта застрелили в бібліотеці його власного дому на Мангеттені. Коли слідчий Ебенезер Ґрайс розслідував справу, з’ясувалося, що ніхто з домашніх не міг покинути особняк до того, як тіло власника виявили наступного дня. Кожен мешканець будинку був опитаний. Але кому найбільше вигідна смерть багатія? Для розкриття цієї головоломки слідчий залучив адвоката Еверетта Реймонда. У коло підозрюваних потрапили племінниці покійного Мері та Елеонора, покоївка Ганна й таємничий джентльмен…

У замку Сент-Міклош на Закарпатті вирішили влаштувати фестиваль квітів, запросивши гостей з усієї України. І звісно, Ясь Попадинець не міг проминути добру нагоду знову потрапити в замок і скористатися чарівним кріслом-гойдалкою — загадковим порталом переміщення в часі. Цього разу Ясь ­разом з Яною Приймак, Богданом Скачиляхом та Йосипом Бартошем помандрують у 1914 рік, коли відбувалися перші вишколи Українського легіону, побувають у Мукачівському замку, де тоді розташовувалася «кадра» січових стрільців, відчують атмо­сферу початку Великої війни на Закарпатті...

Червоний терем — традиційне приміщення, у якому мешкали жінки в аристократичних родинах. Сюжет розгортається навколо історії великої родини. У ньому, крім трьох поколінь сім’ї, постає незліченна кількість персонажів  — родичів і домашніх. Автор створив яскраву картину суспільства, панораму повсякденного життя, етичних та естетичних уявлень тогочасного Китаю. Сюжет роману частково автобіографічний. Один із центральних персонажів — Баоюй. Його оточення намагається догодити юнаку, який дорослішає.

…Сопот, похмура атмосфера 1930-х років. Знайдено тіло відомого єврейського колекціонера Зауля Роттенберґа.

Це захоплювача розповідь про дивовижні  пригоди головного героя, який перетворився магічною силою на осла.

...Маньяками не народжуються, ними стають, і часто через (без)діяльність найближчих людей.

Джеймс Фенімор Купер (1789–1851) — добре знаний у світі класик американської літератури, в одному зі своїх найпопулярніших пригодницьких романів «Останній із могікан» звертається до епохи колоніальних воєн у Північній Америці, змальовуючи далекі від ідилії картини освоєння американських земель.

Перший історичний роман класика «Диво» — про Київську Русь доби Ярослава Мудрого, за часів якого сталося об'єднання руських земель і звели Софійський собор.

Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 1920–1930-х рр.

У першому томі зібрання творів описано минуле і сучасне письменнику життя українців. Особисті, родинні історії, щедро наповнені автобіографічними деталями, гармонійно поєднуються з оповідями про війну, події довоєнних і повоєнних років. Мушкетик змальовує жахіття Голодомору, коли навіть за нелюдських умов люди знаходили в собі сили допомагати ближнім («Ячні пампушки»); показує, як жорстокі реалії війни змушували солдатів убивати полонених німців («Втікали»), а свято Перемоги для багатьох обернулося горем — загибеллю рідних на фронті. В оповіданні «Суд» розкривається трагедія жінки-селянки, яка пройшла через колективізацію й розкуркулення, голод і війну, тяжку повоєнну відбудову — витримала все, окрім ганьби. «Всі мої твори — витоки з рідної землі», — писав Юрій Мушкетик. Ці слова письменника знаходять підтвердження у його творчості, роздумах про долю України й українців.

„Dziady” to poetycki dramat polskiego poety Adama Mickiewicza (1798–1855), jedno z najwspanialszych dzieł polskiego i europejskiego romantyzmu. Poeta zaczął pisać go w 1823 r., jednak nie ukończył aż do końca życia. Dzieło jest pełne idei romantyzmu, w szczególności polskiego, związanych z walką narodowowyzwoleńczą przeciwko Imperium Rosyjskiemu.

«Невідомий з Булонського лісу» — десята книжка та епічний фінал улюбленої ретросерії.

Вдумливий, спостережливий та небайдужий до всього, що діється навколо, мандрівник і книжник Симеон разом зі своїми друзями та випадковими знайомими, серед яких — реальні історичні особи й вигадані персонажі, відкриває для себе й читачів знайомі та невідомі епізоди середньовічної історії Української держави. На сторінках роману він захопливо розповідає про місця, які відвідує, та події, свідком чи учасником яких стає.

«Прекрасні й приречені» (1922) — другий роман Ф. Скотта Фіцджеральда, який багато в чому автобіографічний. У ньому автор продовжує наскрізну тему духовної кризи в Америці після Першої світової війни. Ентоні Петч має за плечима освіту, фінансову підтримку діда-мультимільйонера. Разом із іншими прагне в «епоху джазу» реалізувати свої романтичні мрії про майбутнє. Але цьому не судилося збутися.

До видання ввійшло два твори Фіцджеральда — «По той бік раю» та «Кохання останнього магната».

Antoine de Saint-Exupéry (1900–1944), écrivain et aviateur militaire français, a écrit son œuvre la plus célèbre, « Le Petit Prince », pendant la Seconde Guerre mondiale. Cette histoire poétique et intemporelle, celle d’un garçon venu d’une planète lointaine, explore des thèmes universels : l’amitié, l’amour, la solitude, la quête de sens et la valeur de chaque instant de la vie.

За сюжетом тварини на фермі повстали проти фермера Джонса і створили незалежний «Колгосп тварин». Але, захопивши владу, лідери повстання одразу забули про задекларовані правила майбутнього щасливого життя. В алегоричній формі зображено переродження революційних принципів і програм, поступовий перехід від утопічних ідей загальної рівності до диктатури і тоталітаризму.

1621 рік. Над Європою витає загроза османського вторгнення: величезна азійська орда суне до українського Хотина. Там зібралося невелике військо Речі Посполитої, щоб вистояти або загинути. У цей час молдавськими степами ширяє загін вершників. Що звело разом руського князя і польського авантюриста? Що останній розповів сеймовому комісару Собєському? І яку роль у цих подіях відіграє Чорна Рада?

Українська письменниця, громадська діячка Наталія Кобринська (1855–1920) походила із роду Озаркевичів, відомого своєю культурно-просвітницькою діяльністю. Освіту здобула самотужки. У 1880–1890-х роках стала однією з ініціаторок феміністичного руху в Галичині, організувала у Станіславі «Товариство руських женщин», видавала два жіночих альманахи: «Перший вінок» (разом з Оленою Пчілкою) та «Наша доля». У своїй літературній творчості, як і в громадській діяльності, головну увагу Н. Кобринська приділяла висвітленню трагічної долі жінки.

В Україні війна. Велике місто під постійними обстрілами, російські ракети руйнують житлові будинки. Мобілізовані вирушають на фронт. Цивільні ховаються в метро і підвалах, сидять без світла, намагаються вижити. А засніженими вулицями мете чорна поземка, яку ніхто не бачить. Зла, голодна чорна поземка.