Сучасна українська проза

«Тутешні люди не були тими, ким здавалися на перший погляд».

Рік тому кримінальна психологиня Михайліна Хижняк занадто захопилася розслідуванням і потрапила до рук маніяка, який знівечив їй обличчя. Старший слідчий Мирослав Зоря ледве встиг врятувати напарницю, застреливши злочинця. Після пережитого жінка вирішила покінчити з криміналом і відгородилась від усього світу.

Споконвіку маленьке село Яружне, оточене горами та річкою, зберігає свої таємниці. І коли хлопця, який щойно повернувся із заробітків, знаходять мертвим, місцеві переконані:  убивця — якийсь зайда, якого вже не відшукати. Недбалий слідчий підтверджує чутки, а дівчина загиблого з розпачу вчиняє непоправне.

«Фудпорно» — це іронічна збірка кулінарних рецептів, поданих у форматі сторітелінгу. У кожне з двадцяти коротких оповідань, що нерозривно пов’язані з їжею, авторка «зашиває» покроковий рецепт приготування страви й душевні історії з власного життя — подекуди смішні, подекуди ностальгічні, а подекуди відверто еротичні.

Лінда отримує на перший погляд легке завдання — повернути на роботу програміста Джеймса Вуда, який конче потрібний не найприємнішому замовнику. Обставини змушують її пристати на пропозицію, а на допомогу приходить загадковий і гарячий асистент Джеймса..

Посварившись із дружиною, сорокарічний Тарас Островський вигадав ідеальний план помсти. Він влаштується нічним сторожем на провінційний цвинтар неподалік від психіатричної клініки, а сам бігатиме до коханки. Чому б ні? Мерці його відсутності не помітять, а комісії й перевірки все одно працюють лише вдень.

Оповідання, які увійшли в цю збірку, різнопланові. Вони складають не монохромність, а повноцінний спектр, феєричний вибух усіх барв літератури: від гумору до трагедії, від наукової фантастики до містики, від мініатюр до значних за обсягом текстів. Написані однією авторкою, однак зовсім несхожі. Їх об’єднує належність до фантастичної прози, хоч іноді важко позбутися враження, що описані події траплялися насправді.

Mea Culpa з латини означає «моя провина», але ця книга — не про каяття. Вона про людей, які опинилися в епіцентрі війни, і про їхню здатність брати відповідальність за себе та інших, навіть якщо життя болюче та складне. Через тексти різних жанрів авторка розповідає, як війна змінює долі, випробовує почуття й робить явним найвідчутніше і найважливіше в нас. Збірка охоплює різні країни й епохи й прагне нагадати: всі війни, навіть найжорстокіші, рано чи пізно закінчуються.

«Руїна» є другою книгою циклу «Нескорені» та продовженням пригод, описаних у творі «Татарський бранець».

Між королівствами Гранар і Фідера майже два століття існувала угода, яка мала не допустити появи нищівників — чаклунів із руйнівною магічною силою. Але угода порушується, коли юний шукач коштовного каміння, на ім’я Барв, натрапляє у лісі на незвичайну дівчинку Волошку.

Останні дні лютого 2022 року — і перші дні масштабного російського вторгнення в Україну.

Цей роман про звичайних людей, але здатних на відчайдушні вчинки. Різні за поглядами й можливостями, вони будують класичні плани чи намагаються вийти за рамки стереотипів.

Бути підлітком — непросто, особливо, коли ти «непростий» підліток із Чарлісу. І особливо тоді, коли опиняєшся у круговерті події і від тебе вимагають дрібницю — врятувати світ від Прадавнього зла — велетенського Змія Горгона. Хіба це до снаги дванадцятирічному хлопчиську та ще й, на відміну від інших «непростих», позбавленому будь-яких магічних здібностей?

Голоси то віддаляються, то завмирають. Лине світом коляда, світла, різдвяна, промениста... Панує над світом Світло Новонародженого Дитяти. Оновлення, тиха піднесена радість у Дусі. Довкола видозмінюється простір. Це невловима мить, але вона стає невидимим порухом душі, яка врапт оживає і, здається, возвеличується разом з Небесами. Світ стає инакшим. Світло святкує довгоочікувану Перемогу... З Різдвом у Серці народжується кожний... З Різдвом у Серці зустрічаймо кожний день, день майбутньої Перемоги...

«Одинак і Місяць» — гостросюжетна пригода у жанрі наукової і соціальної фантастики.

Уявіть, що на Землі існує місце, яке ніби застигло в часі. Місце, здатне сховати будь-кого, хто прагне втекти від реальності. Уявіть, що для того, аби туди потрапити, достатньо не озиратися й мовчати. Є лише одна проблема: в такому місці часом з’являються речі, страшніші за те, від чого ховаєшся.

У своїй новій повісті Анатолій Дністровий через взаємини митців показує руйнацію «вежі зі слонової кості». Із часів романтизму вона уособлювала таїну творчості, егоцентризм митця, його дистанціювання від суспільства, але в теперішньому прискореному світі стала статичною, опинилася на периферії й доживає останні дні.

Згоріла хата коваля Бориса Циганчука. Пожежники виявляють у ній обгорілий труп. Виявляється, що це не коваль, а хтось інший. Майор поліції Артем Нагорняк, який береться за розслідування, встановлює, що Борис Циганчук на запрошення професора Вознесенського поїхав на виставку власних робіт у Париж. Хто ж тоді згорів у його хаті? І чому професор Вознесенський приховує своє істинне обличчя?..

У романі розкрито маловідомі факти протиборства спеціальних служб на українських теренах, коли людство опинилося на краю прірви — напередодні вибуху Першої світової війни. Перед очима читача постає галерея розвідників і контррозвідників обох сторін протистояння, а також промайнуть колоритні постаті пройдисвітів й авантюристів, без котрих життя будь-якого суспільства було б неповним. Роман насичений карколомними сюжетними ходами, смертельним ризиком персонажів, їх благородством і цинізмом, гострими інтригами, злом та підлістю, які супроводжують хід історичних подій. Деякі імена автор змінив, а деякі залишив у їх історичній достовірності.

Дія роману відбувається у містечку Дунаївцях на Поділлі. Тут орудує маніяк, котрий убиває людей, відрубує їм голови та заховує невідомо де, а тіла нещасних залишає у людних місцях. Як виявилося, нинішні жахливі події перегукуються, більше того — безпосередньо пов’язані з давнього легендою про Безголового — жорстокого мучителя простого люду пана Ржеутського, якого колись покарали за численні кривди, відтявши голову. Волею долі у центрі подій опиняється київський адвокат Лариса, завдяки котрій місцева поліція розплутує ці страшні й загадкові убивства.

Жорстока загарбницька війна вщент зруйнувала колишнє мирне життя Енергодара — міста-супутника найбільшої електростанції Європи.

Четверта, п’ята і шоста книги «Галицької саги» охоплюють період 1929—1942 років, коли Європа невпинно наближалася до нової війни, яка зрештою вибухнула. У «Майбутній силі» йдеться про пацифікацію, що стала відповіддю Польщі на діяльність ОУН, і про політичну напругу, яку відчули навіть у селі Перетин. У «Ante bellum» змінюється покоління: молодь обирає між землею, боротьбою чи еміграцією, а конфлікт між «стариками» й молодими радикалами поглиблюється. У «Невиправданих сподіваннях» українці зустрічають Червону армію як визволительку, але незабаром нова влада приносить репресії, виселення і страх. А далі — надії на німців, які швидко перетворюються на розчарування: гетто, депортації до Німеччини, новий поділ України.

Складно пояснити, чому в нашій країні ніхто не намагається порушувати питання про заборону сурогатного материнства. Натомість широко рекламується обґрунтування деяких діячів української науки, що це не що інше, як розвиток передових технологій та зростання свідомості сучасного суспільства. Шкода, що мало тих, хто пояснює аморальність багатьох людей, яка може обернутися для українців національною катастрофою. Хтось же має почати пояснювати людям, що, народжуючи та продаючи дітей, ми формуємо негативний образ нашої держави, яка стала «Меккою сурогатного материнства».

Якщо розглядати прозу Анатолія Стодоли як підґрунтя для кіно, то можна сказати одне: це дуже добротний та колоритний матеріал для серіалу про війну до повномасштабного вторгнення. Тут є все, що потрібно. Жарти, ситуації, характери, драма, кохання, життя і смерть. Це український «Доктор Хаус» із домішкою «Пуститися берега». Проза динамічна, густо приправлена специфічним гумором та стоматологічною термінологією. «Стодола ФМ» — це про музику доріг, людей на війні, зубний (і не тільки) біль. 

Бійки і пиятики, стрілянина і крадіжки, шантажі та погрози — ось та калейдоскопічна атмосфера, в якій живуть і борються герої детективних повістей “Стіна” та “Осінні ілюзії”, події котрих розгортаються наприкінці 80-х років минулого століття після розпаду Радянського Союзу.

«Падіння Орла» — незабутня зустріч з новими світами, сповненими пригодами, інтригами та таємницями.

«Не історія кохання» — перша книжка авторки, яку вона створювала протягом трьох років. Спонтанне рішення одного осіннього вечора вийти на вулицю й поцілувати в щічку трьох незнайомців приносить Луїзі доленосні зміни в житті. Знайомство з прекрасним чоловіком, якому складно відмовити в побаченні. Сварку із сусідкою по кімнаті. Сніданок з київським безхатьком. Шляхом спроб і помилок Луїза вчиться жити своє доросле життя у великому холодному Києві, зустрічаючи там неочікуваних друзів і недругів та стикаючись із дорослими проблемами, самотністю та першим коханням...

Київський «авторитет» наймає двох професійних убивць — Антона й Віту — виконати замовлення на ліквідацію непоступливого бізнесмена у Сполучених Штатах. Пара майстерно «розв’язує» проблему, однак лише імітує загибель товстосума. Коли замовники-мафіозі дізнаються про це, професійні «мисливці» самі опиняються в ролі дичини, на яку полюють. Застосовуючи всю свою винахідливість, кмітливість і зухвалість, головні герої розправляються із переслідувачами, але й самі зазнають утрат...
Для шанувальників детективного жанру.

Особливе місце в житті та творчості Ю. Покальчука займали проблеми «важких» підлітків — неповнолітніх злочинців з виховних колоній. Підлітки, тікаючи з неблагополучних родин, де потерпали від насильства рідних, потрапляють на вулиці. Кинуті напризволяще, вони копіюють єдиний відомий їм спосіб життя дорослих — крадіжки, алкоголь, наркотики, секс, азартні ігри, бійки, приниження, знущання. Спираючись на відверті розповіді цих підлітків, автор створив оповідання «Хуліган Зайчик», «Окружна дорога»,  «У неділю рано…» та інші.

Чотирнадцять років тому через інтриги і жадібність сільського магната Івана Залусківського згоріла Шанівка, постраждали селяни, та найбільше — Катерина, яка втратила всіх, кого любила. Чотирнадцять років Залусківський і Катерина не бачилися. Поки він багатів та міцнів, дівчина поступово втрачала свій особливий дар передбачення. І так би їхні дороги розійшлися назавжди. Якби одного дня на занедбаному шанівському обійсті школярка Стаська не знайшла... труп чоловіка.

Низку червоних, як кров, коралів носила на грудях горда чорноока Маруся і хотіла подарувати колись на щастя доньці... Вірила, що знає, яке воно, те щастя. Та хіба жінці це вирішувати — не долі? Бо жінка думала: «Що люди скажуть?..» А вони ж скажуть, приліпиться — не обірвеш... Та так і не дізнався ніхто, як на неї, чужу дружину, щоночі, все життя чекав Степан. Це йому вона народила доньку, бо кохала... А тоді люди склали легенду...
У колись перспективне село, а тепер — перспективне місце для гольф-клубу і розкішних маєтків приїздить з-за кордону Руслана Ординська, юна красуня, донька українського олігарха. Шукає не просто місце для будинку, а місце з «легендою». Натомість знаходить всохлий бузковий кущ і червону намистину під ним, єдину на тонкій нитці... І кілька тендітних живих паростків...

У романі «Аґент Лилик» продовжуються пригоди, описані у «Віллі Деккера».