Художня література

В оповіданні «У дрімотних пошуках незвіданого Кадату» Рендольф Картер опиняється в Країні Снів. Він бачить чудове місто із золота та мармуру, просить богів розповісти, де воно знаходиться, але ніхто не знає. Уві сні безстрашний Картер все ж вирушає в небезпечні мандри, щоб знайти омріяний Кадат.

Події третьої частини роману-епопеї Анатолія Дімарова (1922-2014) «І будуть люди» розгортаються в період колективізації.

Американський письменник, поет і журналіст Говард Філіпс Лавкрафт (1890—1937), який працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики, був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 1920—1930-х рр. За життя він не опублікував жодної книжки, проте після своєї смерті зажив великої слави серед широкого читацького загалу. Художник Стівен Джонс відвідує музей Джорджа Роджерса. Там представлені картини кошмарних сновидінь, далеких планет та опудала якихось міфічних створінь. Але Роджерс запевняє, що все це — справжнє, що він проник в інші світи, де живуть незвідані істоти. А найголовніше — у нього є Ран-Тегот, який потребує жертвоприношення. Він навіть показує Джонсові фотографію цього створіння. Але попри все художник налаштований дуже скептично. І тоді Роджерс пропонує йому провести ніч у музеї, щоб самому в усьому переконатися.

Будинок сім’ї Бентрі сколихнула нечувана подія: рано-вранці в бібліотеці слуги знайшли тіло мертвої дівчини. Вона одягнена у вечірню сукню, яскравий макіяж розмазався по щоках, та найголовніше - ніхто її не знає…

Стамбул, 1929 рік. Невидима боротьба між радянською розвідкою та  уенерівськими екзильними спецслужбами на Близькому Сході  загострюється.  Назар Сотник  і Марі Пчелінські опиняються на вістрі цього протистояння. Водночас у  Стамбулі діє таємна третя сила,  котра  колаборує з радянцями й прагне повалення уряду Мустафи Кемаля Ататюрка.

Вона народилася для щастя. Але постала до боротьби за волю! Коли Червона армія почала палити села, коли три її брати загинули у боях з радянськими військами, тендітна Маруся взяла до рук зброю і стала отаманом козацького загону.

«Княжа Україна» — це історія давніх часів, коли ще «по лісах дрімучих, темних, з луком пращур наш ішов». Часів, коли ще «спочивала Україна в золотих, дитячих снах». Це епохи звитяг і слави, старовинних звичаїв і мудрих настанов, могутніх лицарів і князів, фантастичних мандрівок і дивної природи. Це історія, яка схожа на чарівну казку. Тут і про славетний похід на Царгород, і про похід на хозар, про війну з болгарами й греками, про народного богатиря Микиту Кожум’яку й хрещення Володимира Великого — давні легенди та історії нашої України. «Початки Києва», «Аскольд і Дір», «Княгиня Ольга», «Ярослав Мудрий» — маленькі віршовані оповідки великої історії українського народу.

Навряд чи проблеми, що навалилися на родину Ґоссів, є унікальними: непорозуміння між поколіннями, нездатність почути одне одного та звичка звинувачувати інших у власних невдачах. Найстарший член сім’ї, дідусь Сандер — у депресії, бо не може змиритися зі смертю дружини. Мати сімейства Джуліана важко переживає «декретну ізоляцію», скучає за своєю адвокатською кар’єрою і мріє про повернення на роботу. От тільки це не так просто — на ній будинок, троє дітей і весь родинний побут. Її чоловік Гантер постійно пропадає на роботі в надії на підвищення. Донька Елла переживає підліткову кризу, а близнюки Ґаррет і Юен доводять усіх своїми дитячими витівками. Добробут Ґоссів тріщить по швах... І коли одного дня Елла приходить додому з маленьким цуценям на руках, постає питання: чим чотирилапа несподіванка стане для кожного з них? Ще однією проблемою чи маленьким кудлатим дивом, що об’єднає родину? На Різдво може статися що завгодно...

Всесвіт тридцять другого століття великий, густонаселений і складний.

Пригадуючи епізоди свого життя, герої А.Георгіу постійно потрапляють в ситуацію визначення меж нормального та ненормального...

Марина Гримич у своєму новому романі «Вугледар – 2099» зазирає в наше майбутнє.

У книжці «Мемуари корови» головна героїня — Мо, чорна корова, яка попри приказку, що побутує: «Немає дурнішого створіння на світі за дурну корову», є достатньо розумною.

Роман «Танець білої тополі» Надії Гуменюк поєднав у собі минуле й сучасність, любовну історію та захопливу інтригу. Пошуки свого родинного коріння приводять вихованку дитячого будинку Вероніку Величко до села, на горі біля якого росте біла тополя, посаджена багато років тому двома закоханими. Як фото дівчини опинилося в дивній кімнаті, де вона ніколи не була? Які ще приголомшливі знахідки чекають на Ніку? Ким виявляться для неї сільський костоправ Левко та його кохана Вишенька?

«Хазяїн» — це роман про Україну «нульових» і «десятих»: допандемійну, до вторгнення.

Разом з Бореком перенесися в часі у міфічні краї, святі гаї, урочища й підземелля.

У романі «Люлька, шабля – вся родина» Олег Говда звертається до теми, яка часто зустрічається в літературі й кіно і завжди цікава читачеві –  пригоди нашого сучасника в минулому. Студент Петро готується зіграти роль Тараса Бульби в аматорській виставі, а який козак без коня, шаблі та люльки? Тож для кращого входження в образ режисер дарує йому люльку, начебто самого Івана Сірка.  Легендарного кошового отамана. І ось, одного разу, вийшовши покурити на балкон, Петро опиняється... у ХVIІ столітті. Дике поле, степ, ніч, неподалік розбили табір татари-людолови, а він –  у чім мати породила, і тільки люлька куриться в руці... 

Чотиритомне зібрання містить майже 600 поетичних творів 140 відомих японських поетес і поетів IV-XX ст. Вони ілюстровані гравюрами жанру укійо-е, створеними японськими художниками переважно за доби Едо (1603-1868) і пізніше. Таке поєднання шедеврів японської класичної поезії з кращими зразками національного виду живопису, яким є жанр укійо-е (дослівно: «картини тлінного світу»), має в культурі Японії давнє коріння. Однак в українській культурній традиції трапляється зрідка, що робить це зібрання унікальним явищем сучасного вітчизняного книговидання.