Нехудожня література

Бувають хвилини, коли ви відчуваєте, що навколо одніперешкоди. Все валиться, одне за одним. Вас охоплюєвідчуття безпорадності. Однак деякі люди вміють рухатисьуперед, незважаючи на проблеми. Як це можливо? У чому їхсекрет? Чому в таких ситуаціях вони не здаються, як усі інші?

У книжці «Мій бос — ідіот» Еріксон поділяє начальство за способом їх керування, спілкування та поведінки на чотири кольорових типи — червоний, жовтий, зелений і синій. Він описує теорії та методи, за допомогою яких люди на своїх робочих місцях вибудовують функціональне діалогічне спілкування.

У третьому томі «Історії запорізьких козаків» Дмитро Яворницький (1855–1940) на багатому документальному матеріалі в популярній формі автор всебічно висвітлює історію запорізького козацтва.

Книжка вчить майбутніх батьків чуйно, швидко та адекватно реагувати на сигнали дитини. Це дає змогу розвивати надійний зв’язок з немовлям, що є стабільною основою особистості.

Впродовж кількох років український журналіст, перекладач і критик Іван Рябчій випитував найцікавіше у впливових постатей європейської та української літератури.

Метою написання «Хроніки Іловайської трагедії» було прагнення автора зберегти і оприлюднити правдиву картину Іловайської операції в тому вигляді, в якому вона залишилися в пам’яті її учасників.

Ця книга — сувора правда про норови, що царюють у сучасній Російській Федерації, країні, що перетворена в ГУЛАГ, про перебу­вання­ в полоні, коли минуле зруйноване вщент, а майбутнє завідомо знищено.

Метою написання «Хроніки Іловайської трагедії» було прагнення автора зберегти і оприлюднити правдиву картину Іловайської операції в тому вигляді, в якому вона залишилися в пам’яті її учасників.