Війна в Україні

Жорстока загарбницька війна вщент зруйнувала колишнє мирне життя Енергодара — міста-супутника найбільшої електростанції Європи.

Час подій — осінь/зима 2022-го року, починаючи з перших блекаутів у країні внаслідок російських обстрілів.

Це твори часів повномасштабної війни, яку розпочала росія проти України. Реальність воєнних буднів сплітається з містикою та фантастикою, трагедії людей — з надією, а жорстокі та екстремальні випробування — з людяністю й співчуттям. Герої оповідань Олді — здебільшого такі ж звичайні люди, як ми з вами. Старі та молоді, цивільні та військові, живі та мертві — українці, яким випала доля жити у наші суворі часи. Кожен з них має свій внутрішній стрижень, кожен так чи інакше знаходить у собі сили протистояти агресії, злу та відчаю, що обрушилися на нашу країну.

Ця війна вже тоді, взимку 2016-2017 рр., багатьох втомила і видавалася надто довгою. Саме тоді, у грудні 2016-го, письменник Олександр Вільчинський записався добровольцем і поїхав на фронт бійцем 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС, яка пізніше стала відомою як «Вовки Да Вінчі». Адже її командиром був ще зовсім юний Дмитро Коцюбайло з позивним «Да Вінчі». Згодом він став Героєм України, а повномасштабне вторгнення зустрів уже командиром батальйону. «Да Вінчі» віддав своє життя за нашу свободу і незалежність, як і «Козак», «Старий», «Хитрий», «Ганс», «Щегол», які стали прототипами героїв із повісті Олександра Вільчинського «У степу під Авдіївкою». А дехто з тих, із ким письменникові довелося тоді пліч-о-пліч воювати в 1-й окремій штурмовій, і досі захищають Україну зі зброєю в руках. Найбільша цінність цієї історії ще й у тому, що в її основу лягли особисті враження автора, а також те, що вона написана по свіжому й живому. Олександр Вільчинський показує життя на війні в усій його складності й непередбачуваності, не спрощуючи й не завуальовуючи.

Холодний, фантасмагоричний лютий завдовжки в рік проживають українці від часу повномасштабного нападу російських агресорів, та, насправді, кривава війна триває з 2014 року, відколи анексовано Крим. Кордон проліг не лише по випаленому сонцем та висушеному пронизливими вітрами Перекопському перешийку – через розбіжності в політичних поглядах вбито клин ненависті між близькими людьми, відбуваються битви на полі бою, в інформаційному просторі й на тонкому (енергетичному) рівні. Головна героїня містичного детективу Дарина-Даліла — майбутня хранителька Реліктової долини, кримського «місця сили». Сеї (Провідники з паралельного світу) готують її до виконання цієї місії, проте на перешкоді світлим силам постає Вселенське Зло. Приїхавши до Львова на Різдвяні свята, 24 лютого 2022 р. Дарина несподівано опиняється в тиловому місті воюючої України. Життя дівчини кардинально змінюється: безперервний потік шокуючих подій, переживання на межі відчаю та надії спричиняють її духовну трансформацію. Чи подужає Дарина ворогів і яку роль в її житті відіграє Самсон? Відповідь знайдете в написаній у режимі реального часу хроніці війни, містичному жіночому детективі із львівською душею.

Це книжка про вибори, які ми робимо під час війни. Про своїх і чужих. Про совість і зміни. Про дім. І про сильних жінок.

Восени 2024 року на фронтах російсько-української війни спостерігалась висока інтенсивність бойових дій. Втрати окупанта зростали з кожним днем через так звані «м'ясні штурми». Країна-агресор щоденно атакувала Україну дронами типу Shahed і залучила іноземний контингент, північнокорейських військових, у бойових діях в Курській області.

У власному бойовому досвіді метаромантики фіксують найяскравіші етапи активних бойових дій і трансформують їх у художній вимір.

Ця книга — відвертий і сповнений особистих емоцій щоденник перших 100 днів великої війни. Він розпочинається відтворенням подій, що розгорталися в селищі Красне, за кілька кілометрів від Бучі, з моменту повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Книжка художніх репортажів про важливість і цінність жіночого досвіду проживання війни — в окупації, в евакуації, у статусі біженки, у статусі ВПО, у тилових містах, у прифронтових містах, жінок молодих, жінок старших, з дітьми, з дітьми з інвалідністю, без дітей, з тваринами, із старенькими рідними — і подолання знецінення внеску жінок, які не були на передовій чи у війську, в перемогу.

Нова книга Ніни Фіалко дає змогу читачам оцінити події 2013–2014 років поглядом «майданутої». Авторка твору змушує нас осмислити багато подій, які відбувалися на українській землі. Читачі дізнаються про деякі моменти з історії України, які не висвітлювали в підручниках і про які не дискутували в періодиці. Лише після Революції Гідності стало можливим говорити й писати про те, що нас хвилює, але досі не заведено обговорювати все відверто. Читайте, пізнавайте, розмірковуйте...

Події роману розгортаються навесні-влітку чотирнадцятого року у Донецьку. Донбас – це точка обнуління, місце сили, де прозвучали найважливіші запитання. І тільки там заховані потрібні відповіді. Там де все починалося, там все і завершиться, коли історія пройде чергове коло, і вічний змій Уроборос знову вкусить себе за хвіст. Саме героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії – і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий смисл і нову опору. Крок за кроком читач спостерігає процес трансформації, переродження гречкосія у воїна. Ця книга назавжди змінила того, хто її написав, і змінить кожного, хто її прочитає. Бо війна – це коли ти їси землю. І що найважливіше, коли годуєш землю.

Будь-який досвід завжди унікальний, та коли мова твору наближається до ступеня неординарності Великого Досвіду, якщо автору пощастить увійти в справді відсторонений стан, то написаний текст міститиме ті зерна істини, які дають книжці шанс пережити свій час.

Це відверта історія людини, що зробила важкий вибір і не завжди розуміє, як з ним жити.

У цій книжці зібрані історії 28 людей, які стояли за Харків та область.

Мова ненависті — річ погана, але під час війни — цілком добра й навіть необхідна. Як ми називаємо ворога? За якими мовленнєвими особливостями легко його розпізнаємо? Чи вміємо ми воювати словом? Чи достатньою є наша русофобія? Авторка книжки «Перемагати україн­ською» намагається розібратися з усіма цими питаннями й доводить, що воювати мовою так само важливо, як і безпосередньо на полі бою.

зібрали 10 інтервʼю з відомими родинами сімейного бізнесу для того, щоб зафіксувати уроки війни й сторінки історії.

Російський агресор безперервно атакує мирні міста і села України ракетами, керованими бомбами, безпілотниками, знищує критичну інфраструктуру, школи, лікарні, житлові будинки, вбиває мирних жителів. Українські військові завдають успішних ударів по аеродромах та ППО російських агресорів на непідконтрольній українській території та в анексованому Криму.

Два роки Україна героїчно захищає свою незалежність, бореться за своє існування.

Ця книжка занурить читача в роздуми про відчайдушне протистояння добра і зла, надії і зневіри, життя і смерті під час війни.

Це не спогади, не щоденник, не мемуари. Це — флешбеки. Гвинтокрилі флешбеки.

«Точка виходу» — другий роман із нового циклу воєнно-пригодницьких трилерів «Таймер війни» від майстра жанру Андрія Кокотюхи.

Військово-Морські Сили Збройних Сил України захищають незалежність і територіальну цілісність України з 1992 року. Після окупації українського Криму російськими військами здавалося, що Україна втратила й свій флот. Але ВМС ЗСУ не тільки одразу вступили в бій на суходолі, морі та в повітрі, а й відродили флот, який, не маючи великих кораблів, з 2022 року системно нищить кількісно більший флот російських окупантів. Це все зробили люди. Герої флоту. Герої України.

На початку серпня Збройні сили України перетнули російсько-український кордон поблизу міста Суджа і зайшли в Курську область, просуваючись у тил ворога. Це була перша українська загальновійськова операція на прикордонній території Росії з початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.

Про наболіле — ось про що ця книжка. Мабуть, це перша й довгоочікувана розповідь про український «Моссад», чи, якщо хочете — про українську ІРА. Поки що в художньому варіанті, а там — хто знає…

До уваги читачів - ґрунтовний аналіз бойових дій, що відбувалися в зоні проведення Антитерористичної операції в 2014-2015 роках. Ким, коли і за яких обставин ухвалювалися ключові для ходу гібридної війни рішення, як відновлювалася майже знищена за попередні роки українська армія, яку роль відігравали добровольчі формування, завдяки чому вдалося зупинити просування ворога вглиб країни - інформацію для висвітлення цих та низки інших важливих питань автор, офіцер оперативного резерву та військовий експерт Олександр Сурков, отримав безпосередньо від тих, хто від самого початку керував військами, планував бойові операції та брав на себе відповідальність за доленосні для країни події.

Ці події були передбачуваними і прогнозованими. Однак, попри це, 24 лютого 2022 року світ здригнувся від жаху. Здається, ніхто не очікував війни такого масштабу. Як виявилося, жодна країна не готова до неї. До того ж найбільший воєнний конфлікт у Європі після Другої світової війни розгортається за геть несподіваним сценарієм.

Очікування переможного контрнаступу ЗСУ було затьмарено жахливим воєнним злочином російських окупаційних військ.

«Щоденна війна» Андрія Куркова — це хронологічний запис подій з українського життя та думок автора в умовах російсько-української війни. Письменник аналізує та зіставляє інформацію, яка в його викладі набуває як трагічного, так і повного гіркої іронії забарвлення. Це також погляд на історію, політику та культуру України.