Війна в Україні

Герої цієї книги — люди, що отримали, офіційно чи ні, статус ВПО (внутрішньо переміщені особи), стали біженцями у власній країні. Перед кожним з них постало питання: «бігти не можна залишитись». І якщо з тим, де ставити кому, вони визначились, то питання — коли ставити цю кому, що перед цим треба прожити, як наважитись, що відпустити, і втратити… — окрема історія. Дехто з них відчув себе біженцем на один місяць, а дехто уже двічі пакував усе своє життя в один рюкзак, і біг.., біг…, біг…, і досі не може збагнути — скільки ще бігти? Не знає де взяти сили на нову дистанцію, не стільки фізичну, як моральну. Хтось на новому місці розпочав активну діяльність, а хтось завмер і не знає — як, куди та для чого рухатись далі…

У новому іронічному романі Богдан Кушнір розвиває тему протистояння української й російської розвідок. В основу твору покладено реальні історії, очевидцем яких довелося стати авторові, коли він працював журналістом у Москві, а з початком російсько-української війни служив у Силах спеціальних операцій Збройних сил України.

«Мобільні хвилі буття, або Verbum caro factum est» — драматургічний дебют українського письменника Володимира Рафєєнка.

Книга Ірини Вовк «Рубаки на “корчах”» — це тридцять історій українських воїнів, які були записані на фронті.

Метою написання «Хроніки Іловайської трагедії» було прагнення автора зберегти і оприлюднити правдиву картину Іловайської операції в тому вигляді, в якому вона залишилися в пам’яті її учасників.

Мова ненависті — річ погана, але під час війни — цілком добра й навіть необхідна. Як ми називаємо ворога? За якими мовленнєвими особливостями легко його розпізнаємо? Чи вміємо ми воювати словом? Чи достатньою є наша русофобія? Авторка книжки «Перемагати україн­ською» намагається розібратися з усіма цими питаннями й доводить, що воювати мовою так само важливо, як і безпосередньо на полі бою.

Жорстока загарбницька війна вщент зруйнувала колишнє мирне життя Енергодара — міста-супутника найбільшої електростанції Європи.

Українське місто Маріуполь має важливе стратегічне значення і було одною з ключових цілей агресора в російсько-українській війні з 2014 року.

Це твори часів повномасштабної війни, яку розпочала росія проти України. Реальність воєнних буднів сплітається з містикою та фантастикою, трагедії людей — з надією, а жорстокі та екстремальні випробування — з людяністю й співчуттям. Герої оповідань Олді — здебільшого такі ж звичайні люди, як ми з вами. Старі та молоді, цивільні та військові, живі та мертві — українці, яким випала доля жити у наші суворі часи. Кожен з них має свій внутрішній стрижень, кожен так чи інакше знаходить у собі сили протистояти агресії, злу та відчаю, що обрушилися на нашу країну.

У мережевому щоденнику відомого українського історика Сергія Трояна відбилися рефлексіїї на значущі виклики, небезпеки і перебіг подій першого року повномасштабної російсько-української війни (24 лютого 2022 – 24 лютого 2023 рр.).

«Після 24-го» – це добірка оповідань та ритмізованої прози про війну, фіксація того, що ми пережили і переживаємо зараз. Про тих, хто готовий померти за свободу, і тих, хто готовий виживати будь-якою ціною, про коханців та закоханих, про втрати, такі гіркі, що хочеться вити від болю, і про сміх, який тримає при здоровому глузді. Про зраду і страх, про тих, хто в тилу, і тих, хто на фронті. Щось узяте з життя, щось — вигадане. Попереджаю: дуже часто те, що здаватиметься вам реальною історією, виявиться вигадкою, і навпаки. Автор не намагається зараз відрефлексувати все, що відбувається, чи дати відповіді на всі ті питання, які у нас виникли після 24-го, бо, зрештою, це й неможливо в наш час. Попри це література – все ж надійний спосіб проговорити і приборкати свої страхи, як і поповнити запаси ненависті, яка нам ще знадобиться для перемоги.

У цій електронній збірці зібрані творчі доробки українців з 24 лютого 2022 року: есе, вірші, фотографії, ілюстрації. Її метою є показати, як події в Україні вплинули на безпосередніх учасників процесу – простих людей. Це не професійні поети чи письменники. Іноді жага до творчості з’явилася саме в цей стресовий період, коли людина не знала, чи прийде завтрашній день. У них відображається весь біль, злість, втрата і здобуття надії. Всіх їх об’єднує одне – віра у Перемогу України над мороком, який охопив наші землі.