Війна в Україні

Цю книгу не варто сприймати як літературний твір. По суті, це збірка репортажів про життя міста Суми під час війни з Росією у період з лютого 2022 року до серпня 2025-го, написана крізь призму особистої історії та професійного досвіду автора. Для правдивого опису подій використана пряма мова героїв оповіді — жителів обласного центру та військових. І. Золотухіна окреслює складні моральні питання, які поставила перед Україною війна, і вважає, що на них поки немає відповідей. Але є надія, що в майбутньому ми їх знайдемо.

У книжці зібрані розповіді очевидців, інтерв’ю з керівниками місцевих органів, газетні статті, дописи з соцмереж, оголошення — документальні свідчення щоденної боротьби за життя в окупованому місті.

Авторка побувала в таборі для російських військовополонених, щоб поспілкуватися з ними, зрозуміти причини, мотивацію воювати на чужій землі. Разом з фахівцями вивчала психологічні портрети окремих персонажів, розпитувала їх про життя до полону. Попри їхню постійну брехню і штамповані відповіді авторці вдалося дійти певних висновків про те, що вони —продукт багаторічної планомірної та методичної підготовки росії до поглинання України.  «Промивання мізків», створення викривленої картини світу, залякування створило підхожий ґрунт для вирощування ненависті до всього українського, страху перед Заходом і бажання перекласти свої проблеми на «старшого брата».

«Наш лицарський хрест» — це художньо-публіцистичний роман. Автор — головний герой книги — безпосередній учасник описаних подій. Це щира й емоційна розповідь про події в житті автора-військового з перших днів повномасштабного вторгнення. Особливе місце в сюжеті займає битва за Кліщіївку під Бахмутом.

Повітряні Сили України — один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних сил України, призначений для охорони повітряного простору держави, ураження об'єктів противника, авіаційної підтримки військ. 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабної війни з росією, Повітряні Сили України прийняли перший бій о 4-й ранку. Ворог насамперед прагнув знищити військові аеродроми, командні пункти, засоби ППО. Але захисники неба були готові до нападу і завдали потужних ударів по російських загарбниках. Сильні, сміливі люди — льотчики, зенітники, радіолокаторники. Їхня робота не зупиняється ні на хвилину, а професіоналізм та мотивованість зростають… 

Нова політика Президента США Дональда Трампа виводить з ізоляції путіна та росію як агресора. На тлі намагань США запустити переговорний процес для завершення війни російська армія атакує Сумщину. Агресор наполягає, що Херсонська, Запорізька, Донецька, Луганська області та Крим належать росії повністю, оскільки ці регіони включені до російської Конституції. Україна не може на це погодитися.

Понад рік тому російський агресор розв’язав війну проти України. Це відверта війна тиранії проти свободи. Для протидії агресору наші союзники — західні держави — ухвалили сотні безпекових рішень, були сформовані коаліції оборонної підтримки, впроваджені санкції, здійснено захист ринків, зокрема енергетики та продовольчого ринку, фінансової стійкості України.

Людям в облозі бракувало їжі, води, медикаментів, але військові виконували наказ — тримати оборону. А ворог методично знищував місто та Азовсталь...

Роман розпочинається як мемуари про війну, але дуже скоро виявляється, що автор працює в жанрі міської фантастики.

Операція «Павутина», фінальний етап якої СБУ реалізувала в перший день червня 2025 року, продемонструвала, що Україна здатна до ефективних тактичних рішень у війні з РФ і спроможна завдавати ворогу відчутних втрат. СБУ атакувала безпілотниками чотири російські аеродроми стратегічної авіації та пошкодила 41 літак — носії крилатих ракет. СБУ оцінила орієнтовні втрати Росії в $7 млрд.

Ця книга — сувора правда про норови, що царюють у сучасній Російській Федерації, країні, що перетворена в ГУЛАГ, про перебу­вання­ в полоні, коли минуле зруйноване вщент, а майбутнє завідомо знищено.

Ефективний опір Збройних сил України повномасштабному вторгненню Російської Федерації наприкінці лютого 2022 року став несподіванкою для всього світу. Однак це не було випадковістю: Україна доклала величезних зусиль і інвестицій у відновлення своєї армії після воєнних невдач 2014 року, коли РФ почала свою агресію.

86 діб українські військові тримали оборону в оточеному Маріуполі та на території заводу «Азовсталь».

Події роману відбуваються на тлі російсько-української війни — від окупації Краматорська 2014 року до боїв за Бахмут у 2023-му. Але війна в романі — не лише історичний факт, а й сила, яка переінакшує родинні ролі, поняття дому, мови та ідентичності. У центрі розповіді українська родина — бабуся, донька й онука. Їхні життєві історії під час повномасштабного вторгнення розгортаються в романі паралельними сюжетами.

«Нуль» Щепана Твардоха — це книга про нашу війну, написана мовою війни. Крихітний плацдарм на лівому березі Дніпра, бруд, холод, бліндаж, що насправді є жалюгідною діркою у землі, масовані обстріли, повітря, сповнене дзижчання дронів. А серед усього цього — головний герой, сорокатрьохрічний польський історик із позивним «Кінь», і його брати по зброї — українські морпіхи.

За деякими джерелами, путін планував розпочати повномасштабне вторгнення в Україну ще у 2020 році, але через пандемію ковіду цього не сталося. Цей роман — версія того, як могли б розвиватися події в Україні й у світі, якби держава-терорист таки розпочала війну в лютому 2020 року. Якби не пандемія, якби до влади в Україні прийшов інший президент, якби у нього владу відібрали військові… В будь-якому разі, усе було б по-іншому. Але як?

Олену Грицюк, чернігівську архітекторку, війна застала вдома, у розпал звичних справ і спроб улаштувати особисте життя.

Українське містечко, в якому мешкає Андрій із бабусею Аллою, окупували російські загарбники. Вони вбивають мирних людей, нещадно мародерять і при цьому запевняють, що прийшли нас «освобождать». Від їхнього свавілля потерпають не лише люди, а й привидка Явдуся, з якою Андрій заприятелював і назвав її Привидусею. Вона допомагає хлопчикові знаходити дрова, щоб бабуся могла приготувати на вогнищі їжу. А відтак Андрій разом із Привидусею навіть умудряються передати ЗСУ таємну інформацію про розташування штабу ворога. Ось лише при цьому Андрій випадково розкриває таємницю того, хто така Явдуся насправді...

Збірка творів відомої художниці Ірини Потапенко розпочалася з кількох малюнків і коротеньких текстів, що поступово перетворилися на справжній щоденник війни.

Живуть люди поруч… У кожного — своя доля. І тільки смерть для всіх — єдина.

Коли я хочу знати, що відбувається в Україні, я передусім звертаюся до репортажів Кріса Міллера.

Чи здатна міжнародна система правосуддя зупинити зло та поновити справедливість, покласти край геноциду, який росіяни чинять проти українців упродовж століть?

Герої цієї книги — люди, що отримали, офіційно чи ні, статус ВПО (внутрішньо переміщені особи), стали біженцями у власній країні. Перед кожним з них постало питання: «бігти не можна залишитись». І якщо з тим, де ставити кому, вони визначились, то питання — коли ставити цю кому, що перед цим треба прожити, як наважитись, що відпустити, і втратити… — окрема історія. Дехто з них відчув себе біженцем на один місяць, а дехто уже двічі пакував усе своє життя в один рюкзак, і біг.., біг…, біг…, і досі не може збагнути — скільки ще бігти? Не знає де взяти сили на нову дистанцію, не стільки фізичну, як моральну. Хтось на новому місці розпочав активну діяльність, а хтось завмер і не знає — як, куди та для чого рухатись далі…

Ця книга — мозаїка історій про оборону міста. Про тих, хто захищав, допомагав, рятував. Та про тих, чиє життя відібрали російські окупанти протягом кінця лютого-березня 2022 року.

Метою написання «Хроніки Іловайської трагедії» було прагнення автора зберегти і оприлюднити правдиву картину Іловайської операції в тому вигляді, в якому вона залишилися в пам’яті її учасників.