Історія

«Батіг і росіяни» — переклад книги видатного французького мандрівника Жермена де Ланьї. У середині XIX століття він деякий час жив у росії та мав змогу оцінити її зсередини. Автор проводить ретельний аналіз російської ментальності, без прикрас характеризує усі прошарки російського суспільства: армію, дворянство, духівництво, судовиків, поліцію, кріпацтво й самого імператора. Чому росія саме така – дика, брехлива, корупційна? Чи довго ще втримається цей колос на глиняних ногах? Чи можна вилікувати дух цієї нації? Відповіді на ці та інші питання шукайте у книзі спогадів «Батіг і росіяни».

Історія людства — це історія текстилю, адже саме він, без перебільшення, створив наш світ.

Навіщо трипільцям був потрібен посуд на колесах та чому горох став для них другим хлібом? Як жили їхні гігантські поселення й чому вони не перетворилися на перші міста-держави? Автор, спираючись на працю багатьох науковців, розкриває секрети трипільського побуту, архітектури, моди та соціального ладу. Він робить зрозумілішою загадкову культуру, яку людство досліджує вже майже півтори сотні років.

Нова редакція видання «100 важливих постатей України» доповнена інформацією про видатних людей з різних епох, зокрема про новітніх героїв України, які боронять її незалежність сьогодні. Знання своєї історії допомагає збагнути, хто ми і чому стали саме такими. Це знання дає неоціненні уроки, вимагає не повторювати помилок, яких ми вже не раз припустилися...

Безкомпромісне протистояння українців реваншистській агресії російського неоімперства посилює запит на розуміння минулого, позбавлене надмірного детермінізму в поясненні історичних явищ.

Енріке Морадіельос Гарсія досліджує диктатуру та самого диктатора і розкриває нові аспекти особистості генерала Франко – Каудильйо.

Історія свідчить, що найоптимальніші умови для повної реалізації народу - його розвиток у незалежній національній державі.

У книзі подано походження та життя української нації від її утворення 40 тисяч років тому і до ХІ століття н. е.

У своїй книжці Роман Клочко розповідає історію дисидентів, історію українського визвольного руху, який тривав від середини 1950­-х до другої половини 1980­-х. 

Коли закінчується Середньовіччя в Європі загалом та в Україні зокрема?

«Війни в лабіринтах. Історія спеціальних служб. 1930—1939» — друга книга фундаментальної п’ятитомної праці одного з найавторитетніших дослідників спеціальних служб українського історика Ігоря Ландера, в якій комплексно досліджується діяльність спецслужб світу в міжвоєнний період та в роки Другої світової війни, простежується еволюція розвідувальних, контррозвідувальних та криптоаналітичних органів різних держав, описується їхня структура, персоналії та операції.

У своїй книзі "Морські історії" автор не лише розповідає про найгучніші операції підрозділів спеціального призначення, а й розмірковує про такі поняття, як жертовність, цінність людського життя, дружба та взаємовиручка.

Автор книги пропонує по-новому глянути на розвиток геральдики у країнах християнського Сходу, шукає відповіді на питання: постали ці ранньогеральдичні пам’ятки під впливом Заходу чи розвинулися на місцевому ґрунті? Із якого часу можна простежи_ти їх існування? Чи становили вони певну систему, подібну до західної геральдики? Іншими словами — відколи зображення щитів на християнському Сході, й передусім у Візантії, набувають геральдичного характеру? У чому були подібні й чим різнилися знакові системи ромейського Сходу та латинського Заходу?

У геральдиці часів Руського королівства, поруч зі збереженням традицій ранньої руського герботворення, спостерігаємо динамічні перетворення, що були зумовлені складними обставинами політичного, соціального та культурного розвитку післямонгольського періоду. Якщо в державно-династичних гербах не помічаємо сутнісних змін, ні у змісті гербових фігур, ні у практиках їх уживання, то в разі з геральдикою нобілітету спостерігаємо поширення практики використання урядницьких гербів, що постали як система саме в цей час під візантійським впливом.

Середньовіччя таке далеке від нас, що, почувши згадку про цей період часу, ми продовжуємо малювати в голові ту картинку, яку побачили колись у кількох поганих фільмах. Та чи справді середні віки були такими жахливими? Історикиня Стефанія Демчук, стверджує, що ні, середньовіччя не було ані темним, ані диким. У своїй книжці авторка розповідає, як усе відбувалося насправді: що їли та пили люди, як виховували дітей, чого боялися і як святкували.

Видатні полководці та воєначальники — невіддільна складова світової історії та історичної пам’яті людства.