Новели, оповідання

Що ви знаєте про Сейшельські острови? Лише те, що це десь далеко в Африці і там розкішні курорти для найзаможніших людей у світі? Ха-ха! Тоді ви не знаєте ні-чо-гі-сінь-ко!

Події історичної повісті «Предок» (1937) відбуваються на початку XVI століття.

Збірка «Екстазі» поєднує три пронизані своєрідною романтикою брутальні й іронічні оповіді про кохання, помсту і пристрасть, кожна з яких змусить пульс пришвидшитись.

Творчість великого американського письменника, майстра короткого оповідання О. Генрі (1862—1910) вже понад сто років приваблює читача добрим гумором, оптимізмом, юнацьким запалом.

У збірці: «Аліна й Костомаров» — романізована історія кохання М. Костомарова і А. Крагельської, яким на шляху до щастя довелося витримати непрості повороти долі;

У новій збірці тернопільська письменниця Ніна Фіалко знайомить читачів зі своїми оповіданнями соціальної тематики і двома повістями, в яких порушує актуальні питання сьогодення. Героїня повісті «Розбагатіємо?», як і багато інших сучасних жінок, прагне залишитися в бізнесі, котрий створила ще на початку переходу країни до нових ринкових відносин. Чи вдасться їй побороти всі труднощі та підступи на шляху до досягнення заповітної мрії? Читайте і ви не пошкодуєте за витраченим часом. У повісті «Сльози Роксоляни» описані митарства сучасних студентів, яким не вистачає коштів, щоб закінчити навчання у приватному інституті. Запропоноване читається легко, затягує напруженими сюжетами і залишає місце для роздумів.

У повісті «Родинне вогнище» письменник змальовує життя в маленькому селі Збараж, що оговтується після війни.

«Щастя» — збірка, у якій вміщено твори українських класикинь межі ХІХ–ХХ століть і яка продовжує серію «Жінки пишуть». Відомі й менш знані авторки порушують питання щастя — з кимось і на самоті, через діяльність і приватні переживання, у миті піднесення та критичні моменти.

У новелах та оповіданнях, створених упродовж 1914–1931 рр., авторка звертається до теми Першої світової війни.

«Варіанти» — одна з 12 збірок новел О.Генрі, що їх видавництво «Богдан» запланувало до друку.
Саме завдяки своїм оповіданням, у яких іскрометний гумор тісно переплітається з маленькими трагедіями, а їхнє закінчення неможливо передбачити, письменник і зажив світової слави.

«Таємниці Арсена Люпена» — це збірка оповідань французького письменника Моріса Леблана, що з’явилася на світ у 1913 році. У ній розповідається про пригоди легендарного джентльмена-грабіжника Арсена Люпена.

До збірки «Таємна зброя» Хуліо Кортасара (1914 – 1984) увійшли одні з найуславленіших шедеврів аргентинського класика, які при уважному прочитанні складаються в єдине концептуальне ціле.

Більшість творів другого тому — це різноманітні оповіді про життя українців, роздуми автора над вічними цінностями, сутністю життя, силою любові, людською пам’яттю. У невеликому за обсягом оповіданні «Мертвий птах» Юрій Мушкетик пише гірку правду про жорстокість сталінського режиму; не обминає він і болючі теми русифікації, нищення українського народу та його культури («Націоналіст», «Курис», «Вовчі брати»). У творах на воєнну тематику показано понівечені людські долі, біль і смерть, а водночас — вияви любові й мужності («Їм тоді було двадцять», «Ціловані кулями»). Неординарне трактування постатей минулого, зокрема Григорія Сковороди («Диявол не спить»), а також героїв оповідань «Смерть Сократа», «Правда про Прометея» та інших, заохочує читача до роздумів на тему істини й морального вибору. Письменник щиро вірив, що слово здатне стати світлом надії у темні часи історії. Ця думка цілковито стосується і його власної творчості.

Повісті, новели й оповідання Григора Тютюнника зосереджені на розкритті внутрішнього світу людини — дитини, юнака, молодої жінки — з усіма переживаннями й трагічними фаталістичними нотками. Цей світ такий крихкий і вразливий на тлі невблаганно жорстокого виру воєнного та післявоєнного життя, а біль, який несуть у своїх серцях юні персонажі, залишається з читачем надовго.

Навряд чи хтось насмілиться сперечатися, що Бонд (Д. Б.) і є наразі справжнім героєм нашого часу.

У першому томі зібрання творів описано минуле і сучасне письменнику життя українців. Особисті, родинні історії, щедро наповнені автобіографічними деталями, гармонійно поєднуються з оповідями про війну, події довоєнних і повоєнних років. Мушкетик змальовує жахіття Голодомору, коли навіть за нелюдських умов люди знаходили в собі сили допомагати ближнім («Ячні пампушки»); показує, як жорстокі реалії війни змушували солдатів убивати полонених німців («Втікали»), а свято Перемоги для багатьох обернулося горем — загибеллю рідних на фронті. В оповіданні «Суд» розкривається трагедія жінки-селянки, яка пройшла через колективізацію й розкуркулення, голод і війну, тяжку повоєнну відбудову — витримала все, окрім ганьби. «Всі мої твори — витоки з рідної землі», — писав Юрій Мушкетик. Ці слова письменника знаходять підтвердження у його творчості, роздумах про долю України й українців.

«Бий, тікай, завмри» — це вже третя антологія сучасної прози від випускників школи Litosvita, тексти до якої відібрало журі у складі Ростислава Семківа, Богдани Романцової та Ганни Улюри.

Хто і навіщо затягує криваву драму? Чому гинуть найкращі? Чому місцеві вважають своїх визволителів ворогами? Яким наш герой бачить майбутнє Вітчизни? Глибока, сповнена смутку, болю й надії оповідь хлопця, якого честь і сумління змусили взяти до рук зброю.

Українська письменниця, громадська діячка Наталія Кобринська (1855–1920) походила із роду Озаркевичів, відомого своєю культурно-просвітницькою діяльністю. Освіту здобула самотужки. У 1880–1890-х роках стала однією з ініціаторок феміністичного руху в Галичині, організувала у Станіславі «Товариство руських женщин», видавала два жіночих альманахи: «Перший вінок» (разом з Оленою Пчілкою) та «Наша доля». У своїй літературній творчості, як і в громадській діяльності, головну увагу Н. Кобринська приділяла висвітленню трагічної долі жінки.

«Чотири мільйони» — одна з 12-ти збірок новел О.Генрі, що їх видавництво «Богдан» запланувало до друку.
Саме завдяки своїм оповіданням, у яких іскрометний гумор тісно переплітається з маленькими трагедіями, а їхнє закінчення неможливо передбачити, письменник і зажив світової слави.

Ця книжка оповідань завершує трилогію Анатолія Дністрового, події якої розгортаються у вигаданому автором містечку – Будичі.

Її перша збірка «Мертва земля» — це свідчення часу, коли слово стає єдиним безпечним притулком. У її творах — досвід болю та втрат, крихкі миті пам’яті й надії, діалог із землею, що зберігає і приховує людські історії. Авторка поєднує гостру емоційну чутливість із точністю образів, вплітаючи в тексти мотиви рідного краю, дитячих спогадів, жіночого голосу та присутності смерті, яка не знищує, а змушує берегти життя. Частину новел присвячено дуже цікавій і малознаній темі — життю ромської громади Закарпаття. Ця книжка — про тишу, яка промовляє, і про землю, що навіть мертва здатна прорости новим сенсом.

Збірка короткої прози «Празька химера» — це історії психологічної химерної реальності, якої не існує, хоч вона так само жива, мов віра в любов і диво, або пошуки того найважливішого, без чого життя втрачає сенс.

Глибоко особистий і філософський монолог, у формі листа жінки до своєї ненародженої дитини. Авторка, журналістка й майбутня мати, розглядається про вагітність і розвиток діалогу з малюком, розмірковуючи над сенсом життя, відповідальністю, вибором і страхом.

Перед нами постає зовсім несподіваний і трохи загадковий Любко Дереш...

«Безодня» – це 10 оповідань-катастроф, що описують як гибель внутрішніх світів, розлади психології людей, їх моральне падіння, так і колапси цілих систем і всевітів, в яких ми живемо.

Герої цієї книги — люди, що отримали, офіційно чи ні, статус ВПО (внутрішньо переміщені особи), стали біженцями у власній країні. Перед кожним з них постало питання: «бігти не можна залишитись». І якщо з тим, де ставити кому, вони визначились, то питання — коли ставити цю кому, що перед цим треба прожити, як наважитись, що відпустити, і втратити… — окрема історія. Дехто з них відчув себе біженцем на один місяць, а дехто уже двічі пакував усе своє життя в один рюкзак, і біг.., біг…, біг…, і досі не може збагнути — скільки ще бігти? Не знає де взяти сили на нову дистанцію, не стільки фізичну, як моральну. Хтось на новому місці розпочав активну діяльність, а хтось завмер і не знає — як, куди та для чого рухатись далі…

Що таке табір?

Цикл «Пустотливі оповіді» — іронічна стилізація під новели епохи Відродження, що створена Бальзаком у 1832–1837 роках.

До видання ввійшли новели Марка Черемшини з його першої книжки «Карби», присвячені зображенню життя гуцульського селянства за Австро-Угорщини, пізніші твори письменника із циклу «Село за війни» — про руїну галицького села, спустошеного подіями Першої світової війни, а також «Посвяти Василеві Стефанику».

Індійські притчі дають змогу доторкнутися до вселенської мудрості й наблизитися до розуміння Істини.