Проза

Що знаємо ми про себе насправді, замкнуті в шори нашого суспільного буття? Де закінчується зв’язок з простим природним світом і де починається те, що ми називаємо душею?

«Чи задоволений ти своїм життям?» — це останні слова, які чує Джейсон Дессен, перш ніж втратити свідомість від удару викрадача у масці.

Роман «Чайковський» (уперше надрукований 1843 р. в журналі «Отечественные записки») був створений на основі сімейних переказів матері Гребінки, яка походила з роду Чайковських. Події в романі відбуваються у другій половині ХVII століття. Письменник опоетизував суворе життя козацького «лицарства» Запорозької Січі, у героїчних тонах змалювавши минуле, зобразив невмирущі образи козаків, їхню мужність і вірність у дружбі; тож Євгена Гребінку можна з повним правом назвати яскравим представником українського романтизму.

Головний герой роману «Металевий монстр» (1920) — знайомий читачеві з «Місячної заплави» доктор Ґудвін, дослідник і науковець. Цього разу дія відбувається в Центральній Азії поблизу Тибету. Ґудвін відкриває вціліле перське місто, натрапляє на жрицю-напівлюдину та давню цивілізацію, що складається з живих металевих геометричних фігур — розумних кубів, куль і тетраедрів, здатних з’єднуватися й утворювати різноманітні форми, а також володіти променями смерті та іншою руйнівною зброєю.

На початку 1960-х, під час навчання в університеті, Кен Кізі кілька місяців підробляв санітаром у психіатричному відділенні однієї з лікарень. Саме там, на нічних змінах, він почав писати свій дебютний роман - "Над зозулиним гніздом". Очима індіянця напівкровки Вождя Бромдена, якого всі вважають глухонімим, читач побачить героїчну боротьбу веселого шахрая Рендла Патрика Макмерфі проти могутнього Комбінату, що підкорив уже собі все людське життя. Більш ніж півстоліття цей неперевершений роман приваблює нові покоління читачів.

У другій частині роману-епопеї Анатолія Дімарова (1922—2014) «І будуть люди» події розгортаються в період НЕПу.

Про конфлікт між особистістю та суспільством розмірковує Джордж Орвелл (1903—1950) у романі «Нехай квітне аспідистра» (1936).

Коли дійсність стає прикордонням: між життям і смертю, між світом і ніщотою, — мусиш триматися за правду, бодай безжальну й темну, але непохитну. Мілітарний горор не дає читачу перепочинку й порятунку. Оповідання цієї збірки не знаджуватимуть утечею, не назвуть усе наприкінці нетривким жахіттям. Ясно й безкомпромісно вони засвідчать єдине: що саме залишиться наприкінці. Те, що не поглинає найчорніша темрява. Бо в усіх цих творах є спільне: посеред ніщоти, нечіткої, жорстокої та безмежної (війні, горю, самознищенню, смерті нема кінця та краю), оприявнюється дещо незникоме, брутально-непохитне.

«Це безумство» — твір з трьох нарисів («Аґлая», «Елізабет», «Сидонія»), який було опубліковано в шести випусках журналу Hearst's International-Cosmopolitan з лютого до липня 1929 року. Перший випуск мав підзаголовок «Чесний роман про кохання від людини, яка написала "Американську трагедію"». Т. Драйзер вважав цей твір найбільш значущим та особистим у його доробку. У ньому письменник розповідає три дуже дивні історії кохання, що трапилися з ним після розлучення з першою дружиною. Як зізнавався сам автор, у його житті романтичні стосунки завжди відігравали першорядну роль. Вони тонізували його, розбурхували думку та зміцнювали дух. З одного боку, це пристрасні любовні історії, сповнені ліризму та захоплення жіночою красою. З іншого — відверта сповідь людини, яка не змогла втриматися від спокус і зруйнувала багато своїх стосунків.