Художня література

«Степові обрії» Людмили Коваленко — жіночий, урбаністичний, соціально-побутовий, реалістичний і автобіографічний роман про жінок з української і грецько-української родини в Маріуполі. Це історія з дуже затишним і теплим побутовим колоритом, своєрідне українське хюґе зі вкрапленням соціально-історичних, а подекуди соціально-політичних подій, які, проте, не затіняють приватної історії становлення жіночої особистості у стосунках з чоловіками. Любовно-побутові мотиви й сюжети доповнює дотепний контекст українсько-грецьких, українсько-єврейських, українсько-російських відносин, місцевий колорит Маріуполя й околиць, повсякденність і традиції українського Приазов’я.

Венеція, 1704 рік. У цьому місті блискучої пишноти відчай і злидні завжди поруч. Восьмирічна Анна-Марія — одна з трьохсот дівчаток, що зростають у стінах П’єти — притулку для дітей, яких народили повії. Попри суворі правила, дівчаткам змалечку дають уроки співу й музики. З дитинства Анна-Марія знає, що не така, як усі. Обдарована й одержима, вона прагне стати найвидатнішою скрипалькою Венеції.

Ця легка й добра історія сповнена кумедних курйозів і серйозних непорозумінь. Кай — успішний бізнесмен, красень, який старанно уникає романтичних стосунків. Хлопець звик жити за власним розпорядком і вважає, що він не створений для кохання. Проте дав згоду своїй матері на те, щоб з ним під одним дахом усе літо мешкала як наречена невідома дівчина. Кай упевнений, що після чергової невдалої спроби його оженити мати назавжди облишить цю ідею...

Лондонський вищий світ поринає в пристрасті нового сезону! Власне, нічого бурхливого не відбувається, а публіка одностайно твердить, який нудний видався рік... Певною інтригою є те, чи не втратить парубоцький статус тридцятитрирічний Колін Бріджертон, адже він якраз повернувся додому з мандрівки Грецією. Очевидних кандидаток у дружини, якщо вірити леді Віслдаун, на обрії нема. До того ж ніщо не заважає Колінові вмить зірватися та втекти назустріч пригодам — подалі від надокучливих материних натяків про шлюб і зашкарублої світської атмосфери. Звісно, цього б не хотілося Пенелопі Фезерінґтон, адже вона давно поглинута почуттями до Коліна, які переросли в дещо більше за дружбу. А втім, Пенелопа відвідує сезон не перший і далеко не другий рік підряд, ба вже перебуває на порозі перспективи довічно самотнього життя... І поки вся її вузькоглядна родина силкується перетворити наймолодшу з-поміж Фезерінґтонів, Фелісіті, на об’єкт зацікавлення для видного нареченого Коліна Бріджертона, обличчям до Пенелопи повертається невгамовна леді Денбері. Вона оголошує полювання на легендарну леді Віслдаун!

Холодної січневої ночі Шерон Лемке виходить надвір, щоб помилуватися місяцевим затемненням, і у вікнці сусіднього будинку помічає маленьку дівчинку, яка миє посуд. Однак у родині Флемінґів немає дітей такого віку, та навіть якби й були — то чом би мали поратися по господарству ночами? Шерон могла б викинути це з голови, але коли до неї переселяється вісімнадцятирічна Нікіта, колишня названа дитина, певні речі в домі сусідів здаються підозрілими і їй. Соціальні служби, скидається на те, не квапляться втручатись у життя респектабельних Флемінґів, тож дві жінки беруться до власного розслідування…

Владу завжди легше захопити, ніж утримати. Джуд засвоїла цей урок, звільнивши з-під свого контролю короля Кардана й наділивши його всевладністю. Тепер, ставши смертною правителькою Фейрі у вигнанні, Джуд залишається безсилою і спохвачується лише після зради Кардана. Вона вичікує, рішучо налаштована повернути собі все, що він у неї забрав. Утілення задуму прискорює її близнючка Терін, чиє життя опинилося в небезпеці. Щоб урятувати сестру, Джуд має ризикнути, повернувшись до зрадливого Двору Фейрі. От тільки Ельфгейм не такий, яким вона його залишила. На волю виривається заснуле, та все ж потужне прокляття, краєм шириться паніка, що змушує Джуд обирати між честолюбністю і людським єством…

Сестри Голлоу — неймовірно вродливі, гламурні та лякаюче дивні. Навколо Ґрей, Віві та Айріс відбуваються темні й незрозумілі речі. Все почалося кілька років тому, коли дівчата зникли з вулиці Единбурга, а за місяць раптово повернулися. Сестри не можуть пригадати, що саме сталося, але це лишило у кожної з них однаковий слід у формі півмісяця під горлом. Вони разюче змінилися після того випадку — колись темнокосі блакитноокі сестрички тепер мали волосся молочного кольору та моторошні чорні очі. Дівчата мають неймовірний апетит, але не набирають вагу. Їхня холодна краса вражає і відлякує водночас. Де вони були? Що з ними сталося?

Вперше за останні сто років проза Григорія Квітки-Основ’яненка повертається до читачів такою, як вона була насправді. Зі своїм ритмом та особливою слобожанською говіркою. Мстиві відьми, мерці, які справляють Великдень, зачаровані скарби, перекотиполе — свідок проти вбивці… Перед нами постає яскрава й містична картина життя на українських землях від Конотопа до Харкова. Повісті Квітки-Основ’яненка — це ще і європейські сюжети, перенесені на вітчизняний ґрунт, проповіді, літературна полеміка, мовна гра. І про це ніколи не пишуть у підручниках.

Цього разу Ернест Каннінґем опиниться на борту розкішного поїзда «Ган», що перетинає австралійську пустелю від Дарвіна до Аделаїди. Після публікації детективу йому запропонували стати почесним гостем дискусії письменників-детективістів. Ернест зі своєю дівчиною Джульєтт сідає в поїзд та опиняється серед усієї творчої еліти. Аж раптом стається вбивство. Вмить усі стають підозрюваними. І Ернест також. «Семеро письменників сідають у поїзд. У кінці шляху п’ятеро вийдуть із нього живими. Один буде в наручниках».

«Енеїда» створювалася за часів правління імператора Октавіана Августа й мала на меті звеличити Рим разом з його імператором. Еней, легендарний герой епосу, брав участь у Троянській війні. Коли місто пало, він вирушив до Італії і після низки випробувань та карколомних пригод заснував нову державу — Рим. Протягом віків ця історико-героїчна поема слугувала незмінною моделлю класичної епопеї. Незвичайна її популярність викликала бажання деяких авторів написати на сюжет знаменитої епопеї свої твори, іноді в комічній, жартівливій формі, як це зробив І. Котляревський.

У романі «Біль і гнів» Анатолій Дімаров веде далі почату в «І будуть люди»   розповідь-епопею про щоденні клопоти жителів полтавського села Тарасівка.

«Дім шовку» — гостросюжетний роман Ентоні Горовіца про нові пригоди знаменитого детектива із Бейкер-стріт Шерлока Голмса. Уже минуло багато років, як пішов з життя Голмс, уже немає і його товариша, помічника й біографа доктора Ватсона. Аж ось виходить друком опис одного з найважчих розслідувань видатного детектива. Що ж змусило Ватсона на такий тривалий час відкласти публікацію свого твору? Що це за злочин, який викликав огиду навіть у генія злочинного світу професора Моріарті й спонукав його підштовхнути Голмса до розслідування? І чому навіть Голмс, який стверджував, що у природі людини є багато темних сторін, стикнувшись з очевидністю, ніяк не міг повірити, що люди здатні на таке...

У цьому виданні  докладно розповідається про міфологічних духів і персон, котрим притаманна надлюдська магічна енергія, здатність перевтілюватися, від яких залежало життя наших предків.   Посередниками у спілкуванні давніх слов’ян з божествами, духами природи, нечистою силою були надзвичайні персони: жерці, волхви, знахарі, чаклуни, відьмаки… Треба було умилостивити їх, налагодити з ними добрі стосунки. А весь простір від дому до лісу наші пращури «заселяли» домовиками, водяниками, марами, вовкулаками, мавками. Про всіх цих істот і йдеться у цій книжці. Окремі розділи присвячені обрядовій їжі наших предків, хворобам і лікувальним засобам, щоб позбутися їх.   

У давньоіндійському трактаті «Камасутра», створеному понад півтори тисячі років тому, секс розглядається як особливе мистецтво, а займатися ним означає «божественне з’єднання». Але «Камасутра» — це не тільки опис сексуальних поз, це перш за все роздуми про людські пристрасті: бажання, потяг і відштовхування, інтриги й зваблювання. Отже, ця книга про вічне, й саме тому інтерес до неї не слабшає протягом століть.

У новому іронічному романі Богдан Кушнір розвиває тему протистояння української й російської розвідок. В основу твору покладено реальні історії, очевидцем яких довелося стати авторові, коли він працював журналістом у Москві, а з початком російсько-української війни служив у Силах спеціальних операцій Збройних сил України.

Сьома й восьма книги «Галицької саги» охоплюють останні роки Другої світової війни та шлях до незалежності України. У «Часі нескорених» галичани остаточно втрачають ілюзії: хтось вступає до дивізії «Галичина», інші — до УПА. Одні гинуть у «бродівському котлі», інших чекає боротьба з новим ворогом — радянською владою. У романі «Серпень дев’яносто першого» ми прощаємося з Перетином. Майже всі чоловіки знайшли свою смерть у лісі за селом, а ті, хто вижив у цій м’ясорубці, опинилися в далекому Сибіру. Улітку 1991 року учні місцевої школи випадково натрапляють на давно загублену могилу вояків УПА. На перепоховання героїв до відродженого Перетина збираються ті, хто покинув його ще в сорокові роки.

У романі «Маленькі чоловіки» Луїза Мей Олкотт розповідає про незвичну школу в старовинному маєтку, де немає строгих правил і чіткого розпорядку, та й програма не вимагає засвоїти якомога більше предметів. Хлопчики, різні за віком і характерами, шибайголови й зовсім безпомічні, розпещені надмірною батьківською увагою й колишні безпритульні, навчаються цінувати дружбу та покликання, порядність і співчуття. Непрості випробування роблять їх справжніми чоловіками. Адже не вік визначає це поняття.

У романі «Лепрозорій» автор викладає близькі йому принципи конкордизму як способу порятунку людства, яке, на його думку, страждає духовною проказою та перетворило Землю на лепрозорій.

«Сон у червоному теремі» – найзнаменитіший і найбільший китайський роман. Цао Сюецінь (1724—1764) створив захопливу сагу про три покоління великої аристократичної сім’ї. Сім’я підноситься, коли імператор бере в наложниці одну з дівчат роду Цзя. Головний герой Цзя Баоюй змалку купається в розкоші, йому доступні всі земні блага.

«Школа негідників» — остання частина гостросюжетного циклу-тетралогії «Нічия Земля» Яна Валєтова.

Цьому рукопису понад 2000 років, і в історії людської цивілізації йому немає місця. Ті, хто його знаходить, приречені: по їхніх слідах вирушає загін безжальних убивць, створений ще за часів Римської імперії. Їхнє завдання — зберігати чистоту християнської віри, і заради цього вони готові вбити кожного, хто загрожує Конклаву.

До видання ввійшли оповідання («Чад», «Товаришки», «Соловйовий спів», «Рятуйте!», «Півтора оселедця» та ін.), в яких письменниця змалювала життя українських заможних родин, столичної й провінційної інтелігенції, життєвий лад, усталений в маєтках і садибах наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття.

…1934 рік. Після жорстоких тортур до лікарні потрапляє шанований лідер менонітської громади. Слідчий Кристіан Абель ще встигає застати нещасного живим, проте той не сказав ані слова: нападник позбавив його язика. Чим завинив перед злочинцем очільник хай і закритої від суспільства, але законослухняної спільноти? І чому це розслідування могло вартувати життя самому Кристіану, якби вірний вахмістр Зозулька не відвернув загрозу?

У перший рік деякі з нас втрачають життя. На другий рік ми втрачаємо свою людяність.

«Нічия Земля» — перша книга одноіменної тетралогії Яна Валєтова. Головний герой намагається вижити в новій реальності й врятувати тих, кого ще можливо.

У продовженні роману «Біль і гнів» Анатолій Дімаров зображує будні жителів полтавського села Тарасівка в часи воєнного лихоліття. Вчителька Тетяна Світлична змушена ходити по хатах односельців і робити перепис худоби за наказом німців. Як виживатимуть тарасівці, на чий бік стануть? Автор свідомо уникає прямих характеристик героїв. За них говорять їхні вчинки, думки, прагнення.

Роман «Жовтий князь» (1958—1961) — це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України — страшному голодомору 1932—1933 років, що забрав життя мільйонів людей. Письменник створює символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою лише руйнування, спустошення, муки і смерть. Цей алегоричний образ перетворюється на об'єкт ненависті не лише простого люду, а й самого читача.

У житейських казках головні персонажі — люди.

Особливе місце в житті та творчості автора займали проблеми «важких» підлітків — неповнолітніх злочинців з виховних колоній. Підлітки, тікаючи з неблагополучних родин, де потерпали від насильства рідних, потрапляють на вулиці. Кинуті напризволяще, вони копіюють єдиний відомий їм спосіб життя дорослих — крадіжки, алкоголь, наркотики, секс, азартні ігри, бійки, приниження, знущання. Спираю­чись на відверті розповіді цих підлітків, автор створив оповідання «Хуліган Зайчик», «Окружна дорога» та інші.

За словами Мольєра, комедія має таврувати людські вади, завдавати їм нищівного удару.

Сьогодні неможливо уявити українську літературу, культуру та історію без творчого доробку Тараса Григоровича Шевченка

В основі п’єси «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана — історія королівського гвардійця Сірано, блискучого розумом, дотепного й шляхетного, який, однак, має зовнішній недолік — надто великий ніс. Закоханий у чарівну Роксану, він не наважується зізнатися їй у почуттях і розкриває своє серце в листах від імені красеня Крістіана де Невільєта. Чи дізнається Роксана, хто є справжнім автором цих палких слів?..

У другій частині роману Валер’яна Підмогильного «Місто» головний герой Степан Радченко вже стає успішною міською людиною — упевненою, освіченою, визнаною. Проте разом із зовнішнім успіхом зростає і його внутрішня самотність. Герой дедалі більше відчуває розлад між зовнішнім і духовним життям: місто, яке колись здавалося символом мрій, перетворюється на простір випробувань і розчарувань. Автор показує, як боротьба за успіх і визнання може призвести до втрати щирості, тепла та людських почуттів.