Нехудожня література

Зоологиня Марина Шквиря у своїй книжці розповідає справжню історію великих хижаків — від ведмедів і левів до вовків та гієн. Чи справді ведмедиці народжують уві сні? Чому панди з Тайваню регулярно мандрують до Китаю і як порахувати вовченят, навіть не бачачи їх? Хто з хижаків справжній король сексу й чому гієни агресують щодо своїх же молодих самиць?

Приголомшлива історія життя й творчості, або життєтворчості Сюзан Зонтаґ, яка змінила культуру ХХ століття.

Норвезький філософ, професор Уле Мартин Гьойстад детально вивчає історію душі протягом трьох тисячоліть від Античності до сучасності, у буддизмі та ісламі.

Енріке Морадіельос Гарсія досліджує диктатуру та самого диктатора і розкриває нові аспекти особистості генерала Франко – Каудильйо.

Йосип Броз Тіто був вічним партизаном – типовим створінням епохи крайнощів, епохи, яку він не тільки пережив, а й власноруч сформував і вистраждав.

Американський соціолог Клод С. Фішер, спираючись на значну кількість історичних праць, а у випадку ХХ століття – також на численні соціологічні опитування, досліджує культуру й характер американців від колоніальної доби до початку ХХІ століття.

Історик описує Середземномор’я епохи Османів як нескінченну систему суспільних зв’язків і мереж, за якою маліє ворожнеча між християнством й ісламом.

В есеях Маркуса Ґассера читачі знайдуть відповідь на запитання: «Як кохали класики?», а також переживуть разом із ними ті миті пристрасті, коли світ перевертається догори дриґом — від душевного болю або щастя.

Витончена книжка Рудольфа Ташнера присвячена споконвічній темі людського існування: що надає нам життєвої снаги, обумовлює наші вчинки і допомагає накреслювати плани на майбутнє?

Що таке тиша?

Один із найбільш відомих арт-критиків Франції — про жінку, яка створила не тільки нечувані моделі одягу, драпіровок, парфумів, прикрас, але й унікальний стиль, що вплинув на кращих дизайнерів XX і XXI століть.

Книжка Полін Браун «Естетичний інтелект» показує, наскільки важлива естетика в нашому житті і, звісно, в бізнесі.

Майже від дня заснування Організації Північноатлантичного договору, 4 квітня 1949 ро­ку, не бракувало передбачень щодо її неминучої смерті.