Війна в Україні
«Наше ратне діло та роздуми про вічне» — це перша і єдина збірка Максима Ємця «Єнота», підполковника Збройних Сил України, старшого офіцера підрозділу спеціального призначення ГУР МО.
Що, якби кожна людина у вашому житті стала главою книги? П’ятнадцять глибоких, сильних, часом трагічних епізодів про людей, чиє життя докорінно змінилося 24 лютого 2022 року. На цих сторінках — любов, перевірена випробуваннями, тяжкі втрати й біль, який загартував. Буденне набуває глибини, а люди відкриваються у новому світлі. Хтось втратив рідних і близьких. Комусь більше не судилося побачити рідний дім, бо його вже не існує. Але всі вони вистояли й не скорилися долі. Це українці, які стали символами непохитності, гідності й сили нації, що прагне щасливого мирного майбутнього.
Сухопутні війська Збройних Сил України — найчисленніший вид військ української армії. З 2014 року й донині наші воїни боронять Україну — спершу в умовах гібридної війни, розпочатої росією, а з 24 лютого 2022 року — в умовах широкомасштабної війни. У кожному окопі, на кожному рубежі — солдати, сержанти, офіцери, які самовіддано захищають суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України. Лави сухопутних військ сьогодні об’єднують як професійних військових, так і добровольців, чоловіків і жінок, представників різних національностей. Серед них немає байдужих — вони день і вночі захищають нас та знищують ворога. Їхній шлях — це приклад мужності, честі та військової доблесті заради майбутнього вільної України.
Підрозділ ЗСУ веде бій. Позиція на пагорбі. Бійці в окопах, ведуть шквальний прицільний вогонь. Орки падають від наших куль та снарядів, перелякано гуртуються в окопі. Над ними височить ДЕМОН, стискає в руці пістолет.
ГОЛОД та інші бійці під прикриттям вогню роблять марш-кидок до посадки...
86 діб українські військові тримали оборону в оточеному Маріуполі та на території заводу «Азовсталь». Людям в облозі бракувало їжі, води, медикаментів, але військові виконували наказ — тримати оборону. Завдяки пресслужбі полку «Азов» світ дізнавався про трагедію Маріуполя, про захисників міста та цивільних мешканців, які шукали прихисток на заводі «Азовсталь». Для збереження життів бійців і порятунку поранених, наказом вищого військового командування, захисники припинили оборону, покинули територію заводу і мали здатися в так званий «почесний полон» у присутності міжнародних організацій і спостерігачів, з умовою обміну через 3-4 місяці. Валерія «Нава» Суботіна була в складі пресслужби полку «Азов». Їй судилося бути в полоні — спочатку в Оленівці, потім в Таганрозькій тюрмі — понад 11 місяців.
Восени 2024 року на фронтах російсько-української війни спостерігалась висока інтенсивність бойових дій. Втрати окупанта зростали з кожним днем через так звані «м'ясні штурми». Країна-агресор щоденно атакувала Україну дронами типу Shahed і залучила іноземний контингент, північнокорейських військових, у бойових діях в Курській області.
Нова книга Ніни Фіалко дає змогу читачам оцінити події 2013–2014 років поглядом «майданутої». Авторка твору змушує нас осмислити багато подій, які відбувалися на українській землі. Читачі дізнаються про деякі моменти з історії України, які не висвітлювали в підручниках і про які не дискутували в періодиці. Лише після Революції Гідності стало можливим говорити й писати про те, що нас хвилює, але досі не заведено обговорювати все відверто. Читайте, пізнавайте, розмірковуйте...
У новому романі тернопільська письменниця Ніна Фіалко висвітлює початок гібридної війни на сході України, в якій гинули її найкращі сини. Головний герой твору Михайло Гончарук — учасник Майдану, Революції Гідності, згодом — боєць добровольчого батальйону, який дивом вийшов з Іловайського «котла». Покалічений чоловік переживає важкий період психологічної реабілітації, коли чиновники не визнають його учасником АТО і вимагають від нього довідок від тих, хто вже у засвітах. На Майдані Михайло випадково зустрічається з «двійником», доля зводить їх і в найтяжчу хвилину, коли життя обох висить на волосині. Обмінюючись знаннями про особливості подібних людей, Сашко доводить, що їм доручена якась одна й та сама місія, і хто з них залишиться живим, той мусить її виконати. Михайло, вражений почутим, після повернення додому намагається доскіпатися до минулого своєї родини, щоб розгадати появу «двійника» в його житті, зрозуміти своє призначення на Землі.
Ця книжка не для дітей, а про дітей війни, і хоч вона й адресована передовсім дорослим читачам, проте зорієнтована і на сімейне прочитання.
2018 рік. Після війни на сході Олег приїжджає до Києва, щоби видати книгу. Проте шлях письменника затьмарюється спробами адаптуватись у чужому місті. Кримінал, байдужість оточуючих, проросійські угруповання, а також наслідки контузій і ПТСР* — ось мала частина того, з чим доведеться зіштовхнутись ветерану.
Холодний, фантасмагоричний лютий завдовжки в рік проживають українці від часу повномасштабного нападу російських агресорів, та, насправді, кривава війна триває з 2014 року, відколи анексовано Крим. Кордон проліг не лише по випаленому сонцем та висушеному пронизливими вітрами Перекопському перешийку – через розбіжності в політичних поглядах вбито клин ненависті між близькими людьми, відбуваються битви на полі бою, в інформаційному просторі й на тонкому (енергетичному) рівні. Головна героїня містичного детективу Дарина-Даліла — майбутня хранителька Реліктової долини, кримського «місця сили». Сеї (Провідники з паралельного світу) готують її до виконання цієї місії, проте на перешкоді світлим силам постає Вселенське Зло. Приїхавши до Львова на Різдвяні свята, 24 лютого 2022 р. Дарина несподівано опиняється в тиловому місті воюючої України. Життя дівчини кардинально змінюється: безперервний потік шокуючих подій, переживання на межі відчаю та надії спричиняють її духовну трансформацію. Чи подужає Дарина ворогів і яку роль в її житті відіграє Самсон? Відповідь знайдете в написаній у режимі реального часу хроніці війни, містичному жіночому детективі із львівською душею.
За деякими джерелами, путін планував розпочати повномасштабне вторгнення в Україну ще у 2020 році, але через пандемію ковіду цього не сталося. Цей роман — версія того, як могли б розвиватися події в Україні й у світі, якби держава-терорист таки розпочала війну в лютому 2020 року. Якби не пандемія, якби до влади в Україні прийшов інший президент, якби у нього владу відібрали військові… В будь-якому разі, усе було б по-іншому. Але як?
Ця війна вже тоді, взимку 2016-2017 рр., багатьох втомила і видавалася надто довгою. Саме тоді, у грудні 2016-го, письменник Олександр Вільчинський записався добровольцем і поїхав на фронт бійцем 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС, яка пізніше стала відомою як «Вовки Да Вінчі». Адже її командиром був ще зовсім юний Дмитро Коцюбайло з позивним «Да Вінчі». Згодом він став Героєм України, а повномасштабне вторгнення зустрів уже командиром батальйону. «Да Вінчі» віддав своє життя за нашу свободу і незалежність, як і «Козак», «Старий», «Хитрий», «Ганс», «Щегол», які стали прототипами героїв із повісті Олександра Вільчинського «У степу під Авдіївкою». А дехто з тих, із ким письменникові довелося тоді пліч-о-пліч воювати в 1-й окремій штурмовій, і досі захищають Україну зі зброєю в руках. Найбільша цінність цієї історії ще й у тому, що в її основу лягли особисті враження автора, а також те, що вона написана по свіжому й живому. Олександр Вільчинський показує життя на війні в усій його складності й непередбачуваності, не спрощуючи й не завуальовуючи.
Mea Culpa з латини означає «моя провина», але ця книга — не про каяття. Вона про людей, які опинилися в епіцентрі війни, і про їхню здатність брати відповідальність за себе та інших, навіть якщо життя болюче та складне. Через тексти різних жанрів авторка розповідає, як війна змінює долі, випробовує почуття й робить явним найвідчутніше і найважливіше в нас. Збірка охоплює різні країни й епохи й прагне нагадати: всі війни, навіть найжорстокіші, рано чи пізно закінчуються.
Вірне кохання і цинічна зрада, славетні тріумфи та болючі поразки — історія України з давніх часів і донині вражає свідченнями про велич сильних духом непересічних особистостей та ганебну деградацію людців. Родова пам’ять зберігає унікальні коди-символи, в яких зашифровані «ключі» ментальності нашого народу — потужний потенціал для остаточної перемоги сил добра над підступним злом.
Короткий і ємний посібник військовослужбовцям ЗС України, Національної гвардії України та Силам територіальної оборони України, виконуючим військовий обов’язок Незалежності та Суверенності Української Держави, які не служать в інженерних частинах ЗСУ, за швидкої ідентифікації протипіхотних, протитанкових та інших мін, що використовує РФ, щоб застерегти їх від мінної небезпеки та зберегти їм життя.
Короткий і ємний посібник військовослужбовцям ЗС України, НГ України, ТрО України та іншим військовим формуванням, виконуючим військовий обов’язок по захисту Незалежної Української Держави від російських загарбників, за швидкої ідентифікації танків противника та, використовуючи наявну в них протитанкову зброю, швидкого і гарантованого їх знищення. Всі назви та література представлені мовою оригіналу. Посібник містить 500 кольорових фотографій та схем, 30 таблиць. 1-е, 2-е, 3-е видання цього посібника пройшло практичну перевірку під час АТО та ООС з 2015 по 2021 роки.
Короткий і ємний посібник військовослужбовцям ЗС України, Національної гвардії України та Силам територіальної оборони України, виконуючим військовий обов’язок по захисту Незалежності та Суверенності Української Держави, по ідентифікації набоїв для стрілецької зброї. Всі назви та література представлені мовою оригіналу. В книгу включено: фотографій, малюнків та схем – 167 та 7 таблиць. Книга призначена для молодших командирів ЗСУ, НГУ, ТрО України.
«Вініл» — роман про 30-річних, які свого часу так і не подорослішали. Лише війна змусила їх подивитися на життя по-іншому.
На початку серпня Збройні сили України перетнули російсько-український кордон поблизу міста Суджа і зайшли в Курську область, просуваючись у тил ворога. Це була перша українська загальновійськова операція на прикордонній території Росії з початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.
Є пульс! — це збірка зворушливих і драматичних історій парамедиків Донеччини, які щодня рятують життя під час російськихобстрілів. З початком повномасштабної війни проти України вони здійснили понад дві тисячі виїздів та надали допомогу дев’яти сотням людей. Парамедики першими прибувають на місця влучань, витягають людей з-під завалів і надають невідкладну допомогу, отримуючи поранення та ризикуючи своїм життям. У книзі зібрано 21 свідчення парамедиків поліції, які розповідають про свої переживання, труднощі та перемоги. Ці історії відкривають читачам світ мужності, самовідданості й гуманності звичайних людей, які щодня перемагають смерть заради життя інших. Краматорськ, Покровськ, Костянтинівка, Лиман, Торецьк, Мирноград, Добропілля, Дружківка, Селидове... Ця книга нагадує, що навіть у найтемніші часи є люди, які готові ризикувати своїм життям заради інших.
У Гостомелі були «дороги смерті» і «дороги життя». Шлях на евакуацію із селища під Києвом пролягав під обстрілами. Гостомель був не просто в окупації, він перебував на лінії вогню: звідси росіяни планували почати захоплення Києва. Але гостомельці не були мовчазними жертвами окупантів. Ця книжка — про людей, які продовжували боротися й допомагати одне одному, беззбройні, але нескорені. Тут зібрані історії мешканців Гостомеля, які пережили окупацію і стали свідками воєнних злочинів, були в полоні, втратили рідних. Це не просто свідчення, це документальна пам’ять, яка нагадує: такі злочини не мають терміну давності.
Ця книга — відвертий і сповнений особистих емоцій щоденник перших 100 днів великої війни. Він розпочинається відтворенням подій, що розгорталися в селищі Красне, за кілька кілометрів від Бучі, з моменту повномасштабного вторгнення росії в Україну.
У книжці «Південний пейзаж. Нотатки на полях війни» органічно поєднано тексти-роздуми про події воєнного часу й фронтові будні та живописні роботи-настрої, написані автором упродовж трьох років служби в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій областях. Валерія називають митцем непомітних істин. Він говорить про важливі для сьогодення й майбутнього речі, не завважені іншими, бо пізнати їх може лише безпосередній учасник бойових дій. Така сама незвична мова його живопису. Спочатку фронтові картини завойовували поціновувачів на аукціонах для потреб ЗСУ. Згодом ними зацікавилися куратори українських галерей. Нині їх можна побачити в 16 країнах світу.
У праці «IN HOC SIGNO VINCES. Історія підрозділів Сухопутних військ ЗСУ в знаках і символах» представлена актуальна символіка підрозділів Сухопутних військ Збройних сил України. У кожному з цих знаків нерозривно переплетені історія та сьогодення, що створює неповторну особливість сучасної мілітарної символіки України.
Роман-хроніка «Херсон. Окупація» охоплює період від початку окупації до звільнення міста. Авторка зі своєю сім’єю прожила в окупації більше ніж пів року. Майже всі персонажі книги — реальні люди. Описані події відбувалися насправді, але деякі з них — в інший час, іншому місці або за інших обставин.
Авторка побувала в таборі для російських військовополонених, щоб поспілкуватися з ними, зрозуміти причини, мотивацію воювати на чужій землі. Разом з фахівцями вивчала психологічні портрети окремих персонажів, розпитувала їх про життя до полону. Попри їхню постійну брехню і штамповані відповіді авторці вдалося дійти певних висновків про те, що вони —продукт багаторічної планомірної та методичної підготовки росії до поглинання України. «Промивання мізків», створення викривленої картини світу, залякування створило підхожий ґрунт для вирощування ненависті до всього українського, страху перед Заходом і бажання перекласти свої проблеми на «старшого брата».
The author, Valeriia ‘Nava’ Subotina, served with the press service of the Azov Regiment. For 86 days, Ukrainian troops maintained their defensive positions in the besieged city of Mariupol and on the grounds of the Azovstal steel plant. Thanks to the Azov Regiment’s press service, the world learned about the tragedy unfolding in Mariupol, about its defenders, and about the civilians seeking refuge at Azovstal. Camera operators, photographers, and journalists produced material that left no one indifferent, sparking a wave of support under the hashtag #SAVEMARIUPOL in numerous countries. Those trapped under siege were short of food, water, and medical supplies, yet the soldiers stood by their orders—to hold their positions. All the while, the enemy methodically destroyed the city and Azovstal…
Військові та хмари» — не просто альбом робіт. Це своєрідний візуально-терапевтичний щоденник художниці, яка з 2014 року розповідає, що її підтримує, дає сили творити, надихає вірити в те, що в нас усе вийде. Зображувана нею війна багато в чому — фіксація і її особистісних емоцій та переживань, і тих, кого вона малює, оскільки багато робіт засновані на реальних історіях, фотографіях і відео. Техніка художниці — комп’ютерна графіка.
Про наболіле — ось про що ця книжка. Мабуть, це перша й довгоочікувана розповідь про український «Моссад», чи, якщо хочете — про українську ІРА. Поки що в художньому варіанті, а там — хто знає…
Хто і навіщо затягує криваву драму? Чому гинуть найкращі? Чому місцеві вважають своїх визволителів ворогами? Яким наш герой бачить майбутнє Вітчизни? Глибока, сповнена смутку, болю й надії оповідь хлопця, якого честь і сумління змусили взяти до рук зброю.
Ці події були передбачуваними і прогнозованими. Однак, попри це, 24 лютого 2022 року світ здригнувся від жаху. Здається, ніхто не очікував війни такого масштабу. Як виявилося, жодна країна не готова до неї. До того ж найбільший воєнний конфлікт у Європі після Другої світової війни розгортається за геть несподіваним сценарієм.
Українське містечко, в якому мешкає Андрій із бабусею Аллою, окупували російські загарбники. Вони вбивають мирних людей, нещадно мародерять і при цьому запевняють, що прийшли нас «освобождать». Від їхнього свавілля потерпають не лише люди, а й привидка Явдуся, з якою Андрій заприятелював і назвав її Привидусею. Вона допомагає хлопчикові знаходити дрова, щоб бабуся могла приготувати на вогнищі їжу. А відтак Андрій разом із Привидусею навіть умудряються передати ЗСУ таємну інформацію про розташування штабу ворога. Ось лише при цьому Андрій випадково розкриває таємницю того, хто така Явдуся насправді...
«Точка виходу» — другий роман із нового циклу воєнно-пригодницьких трилерів «Таймер війни» від майстра жанру Андрія Кокотюхи.
Живуть люди поруч… У кожного — своя доля. І тільки смерть для всіх — єдина.
