Війна в Україні

До Гостомеля війна увірвалась так стрімко, що Ден із Діною не встигають скористатись жодним із наперед продуманих сценаріїв порятунку. Вони вчаться жити на попелищі власних мрій, зруйнованих руснею за лічені години, як і легендарний літак «Мрія». На руках у подружжя паралізована мама Дена, автівку знищили обстріли, а багатоповерхівку зайняли окупанти. Ще трохи – і в підвалі, де вони переховуються разом із сусідами, розпочнеться фільтрація. Намагаючись втекти і встигнути на евакуаційні автобуси, Ден і Діна долають перешкоди і сумніви.

Який він насправді? Якою є історія становлення великого воєначальника, відомого загалу як залізний, а близьким — як щирий, скромний, вимогливий і водночас турботливий? Книжка Людмили Долгоновської дозволить зазирнути за лаштунки доленосних подій, почути голоси тих, хто стояв пліч-о-пліч із Валерієм Залужним. Як очевидиця й радниця Головнокомандувача зі стратегічних комунікацій авторка розповідає, хто підтримував генерала та що додавало йому наснаги просто «робити свою роботу», — а насправді керувати й уособлювати легендарне українське військо, кожного воїна, який тримає оборону й звитяжно виборює для України можливість бути.

«Наше ратне діло та роздуми про вічне» — це перша і єдина збірка Максима Ємця «Єнота», підполковника Збройних Сил України, старшого офіцера підрозділу спеціального призначення ГУР МО.

У методичному посібнику зібрано матеріали з питань охорони психічного здоров’я  військовослужбовців Збройних Сил України, інших складових сектору безпеки і оборони України, висвітлено досвід організації і проведення заходів психологічного забезпечення в умовах російсько-української війни.

Фундаментальна трилогія досліджень «Антихрист» — вулканічна версія-заперечення усіх відомих ідеологічних міфів про походження Московії та її стосунків із Руссю-Україною.

Військові та хмари» — не просто альбом робіт. Це своєрідний візуально-терапевтичний щоденник художниці, яка з 2014 року розповідає, що її підтримує, дає сили творити, надихає вірити в те, що в нас усе вийде. Зображувана нею війна багато в чому — фіксація і її особистісних емоцій та переживань, і тих, кого вона малює, оскільки багато робіт засновані на реальних історіях, фотографіях і відео. Техніка художниці — комп’ютерна графіка.

У праці «IN HOC SIGNO VINCES. Історія підрозділів Сухопутних військ ЗСУ в знаках і символах» представлена актуальна символіка підрозділів Сухопутних військ Збройних сил України. У кожному з цих знаків нерозривно переплетені історія та сьогодення, що створює неповторну особливість сучасної мілітарної символіки України.

86 діб українські військові тримали оборону в оточеному Маріуполі та на території заводу «Азовсталь». Людям в облозі бракувало їжі, води, медикаментів, але військові виконували наказ — тримати оборону. Завдяки пресслужбі полку «Азов» світ дізнавався про трагедію Маріуполя, про захисників міста та цивільних мешканців, які шукали прихисток на заводі «Азовсталь». Для збереження життів бійців і порятунку поранених, наказом вищого військового командування, захисники припинили оборону, покинули територію заводу і мали здатися в так званий «почесний полон» у присутності міжнародних організацій і спостерігачів, з умовою обміну через 3-4 місяці. Валерія «Нава» Суботіна була в складі пресслужби полку «Азов». Їй судилося бути в полоні — спочатку в Оленівці, потім в Таганрозькій тюрмі — понад 11 місяців.

Підрозділ ЗСУ веде бій. Позиція на пагорбі. Бійці в окопах, ведуть шквальний прицільний вогонь. Орки падають від наших куль та снарядів, перелякано гуртуються в окопі. Над ними височить ДЕМОН, стискає в руці пістолет.
ГОЛОД та інші бійці під прикриттям вогню роблять марш-кидок до посадки... 

Ким ми були це книга про людей на війні. Про голоси, імена та позивні. Про Далі і Руту, протестувальників і пацифістів, про живих і загиблих. Оповіді про Авдіївку, Львів, Одесу, Херсон, Чорне море. Роздуми про літературу та живопис у зоні бойових дій, про пам’ять, сни й марення, втому та ілюзорність реальності, запах війни та постійний «день бабака», зміни у свідомості людей, що перебувають між світом мертвих і світом живих. Про повітря, яким дихаєш і ніяк не можеш надихатися, і чисте та ясне небо, де зорі як на долоні.

«Мисливці за щастям» — збірка щемких оповідань про життя на фронті та на деокупованих територіях, з яких, попри звільнення, війна нікуди не пішла. Села зруйновані, поля заміновані, але там живуть люди, які вірять, турбуються одне про одного, будують плани, усміхаються всупереч усьому. На деокуповані вулиці повертаються діти й весна.

«Дикий Захід Східної Європи» — це подорожні записки людини, яка залишила свій дім, аби залишитися вдома. Авторська хронологія новітньої української історії. Це спроба підсумувати все, що нас змінило, і все, що лишилося незмінним. Війна занурила Україну в дискусії про саму себе. Ми намагаємося розібратися, де закінчуються «вони» і де починаємося «ми». З’ясовуємо, чи можна надурити історичну логіку і кого підносити на п’єдестали. «Дикий Захід Східної Європи» — це спроба систематизувати все, про що ми сперечаємося, і все, про що встигли домовитися.

Росія програла нинішню «велику» війну – у цьому немає сумнівів. Бойові дії ще триватимуть, але своїх стратегічних цілей в Україні Кремль вже ніколи не досягне. То чому ж ця війна взагалі стала можливою і чому Москва вірила у свій блискавичний успіх на полі бою? Яке значення має Україна для Путіна особисто та Росії в цілому? Звідки взялися міфи про «ісконно русскій» Крим та «один народ»? Чим закінчиться війна і яке майбутнє чекає на Росію та Україну?

Як кажуть американці, freedom is not for free, свобода не безкоштовна. Тож рано чи пізно ворог, який століттями прикидався то «братом», то «визволителем», мав пролити кров українців. А ми — сплатити «рахунок». Відтак ця війна стала однією з фаз становлення України, бо воювати доводиться і з окупантом, і з упередженнями. Вона показала, скільки всього нам ще треба зробити, і що свобода — найвища цінність.

Люк Гардінґ — британський журналіст, письменник і премійований іноземний кореспондент газети The Guardian. Автор восьми документальних книжок, перекладених тридцятьма мовами. Став першим іноземним журналістом після часів Холодної війни, якого примусово вислали з Російської Федерації. Улітку 2022-го потрапив до кремлівського «чорного списку».

Чи є місце для любові та співчуття у підвалах зруйнованого росіянами Маріуполя? Чи може вдячність за час із коханим бути більшою за горе від його втрати на війні? Що дає сили підтримувати людей, які щойно вирвалися з окупації, коли в ці самі хвилини твій син переживає пекло на «Азовсталі»? І як це — приймати в цей світ дитя, коли за вікном обстріли, а вдома ні світла, ні води? У цій книжці звучать голоси двадцяти п’яти жінок — військових, медиків, волонтерок, переселенок, журналісток, — жінок, які пройшли полон або які чекають із полону найрідніших, які зазнали непоправних втрат на цій війні, але мають стільки сили й любові, що діляться ними з іншими.

24 лютого 2022 року. Поки на Київ летять ракети, столичний топменеджер вступає до лав тероборони, не підозрюючи, що їхній затишний дім невдовзі стане пасткою для його сім'ї. Як вирвати дружину й доньку з лап орди, коли командир вважає тебе дезертиром, а побратими — зрадником?

Перед вами — щоденник-хроніка наближення, початку і розгортання великої війни. Битва за життя й свободу триває, Україна дає рішучу відсіч «русскому міру». Автор є спостерігачем та учасником низки описаних подій, зокрема як митець, аналітик, військовослужбовець. У книжці зафіксовані голоси військових, письменників, журналістів, політиків, науковців, жертв війни. Рішуча битва точиться і на фронті, і в інформаційному полі — із ворожими стереотипами, що прижилися в багатьох країнах світу під впливом російської пропаганди. Попереду ще багато днів боротьби, випробувань, болю. І все заради перемоги — права українців бути і впевнено рухатися до власного майбутнього. Щоденник обрамлюють графічні картини Анатолія Дністрового, частину із яких він створював під час блекауту при свічках взимку 2022—2023 років.

У цій книжці зібрані історії 28 людей, які стояли за Харків та область.

У новому іронічному романі Богдан Кушнір розвиває тему протистояння української й російської розвідок. В основу твору покладено реальні історії, очевидцем яких довелося стати авторові, коли він працював журналістом у Москві, а з початком російсько-української війни служив у Силах спеціальних операцій Збройних сил України.

Є пульс! — це збірка зворушливих і драматичних історій парамедиків Донеччини, які щодня рятують життя під час російськихобстрілів. З початком повномасштабної війни проти України вони здійснили понад дві тисячі виїздів та надали допомогу дев’яти сотням людей. Парамедики першими прибувають на місця влучань, витягають людей з-під завалів і надають невідкладну допомогу, отримуючи поранення та ризикуючи своїм життям. У книзі зібрано 21 свідчення парамедиків поліції, які розповідають про свої переживання, труднощі та перемоги. Ці історії відкривають читачам світ мужності, самовідданості й гуманності звичайних людей, які щодня перемагають смерть заради життя інших. Краматорськ, Покровськ, Костянтинівка, Лиман, Торецьк, Мирноград, Добропілля, Дружківка, Селидове... Ця книга нагадує, що навіть у найтемніші часи є люди, які готові ризикувати своїм життям заради інших.

Книга Ірини Вовк «Рубаки на “корчах”» — це тридцять історій українських воїнів, які були записані на фронті.

Ця книга присвячена глибокому фінансово-економічному аналізу подій 2022 — першої половини 2023 років, коли Україна всупереч всім прогнозам та фаховим оцінкам встояла у боротьбі з набагато потужнішою армією, що фінансується сильною економікою. Розкриваються дії та рішення уряду, завдяки яким вдалося втримати макрофінансову стабільність: курс гривні, інфляцію, банківську і платіжну системи. Окремо детально проаналізовано податкову систему та дії, що дозволили зібрати більше податкових платежів, ніж у довоєнному 2021 році, попри істотне падіння економіки.

Жорстока загарбницька війна вщент зруйнувала колишнє мирне життя Енергодара — міста-супутника найбільшої електростанції Європи.

зібрали 10 інтервʼю з відомими родинами сімейного бізнесу для того, щоб зафіксувати уроки війни й сторінки історії.

Російський агресор безперервно атакує мирні міста і села України ракетами, керованими бомбами, безпілотниками, знищує критичну інфраструктуру, школи, лікарні, житлові будинки, вбиває мирних жителів. Українські військові завдають успішних ударів по аеродромах та ППО російських агресорів на непідконтрольній українській території та в анексованому Криму.

Два роки Україна героїчно захищає свою незалежність, бореться за своє існування.

Це твори часів повномасштабної війни, яку розпочала росія проти України. Реальність воєнних буднів сплітається з містикою та фантастикою, трагедії людей — з надією, а жорстокі та екстремальні випробування — з людяністю й співчуттям. Герої оповідань Олді — здебільшого такі ж звичайні люди, як ми з вами. Старі та молоді, цивільні та військові, живі та мертві — українці, яким випала доля жити у наші суворі часи. Кожен з них має свій внутрішній стрижень, кожен так чи інакше знаходить у собі сили протистояти агресії, злу та відчаю, що обрушилися на нашу країну.

«Червона зона» — продовження документального циклу про гібридні кремлівські тактики дестабілізації та спроби подальшої анексії українських територій. Перша частина циклу — «Сіра зона» — розповідає про операції Кремля в Криму та початок військової операції на Донбасі. Друга — веде нас до Африки та Північної Європи, а також занурює в темну епоху радянських репресій, яку Кремль намагається відтворити нині.

Роман-хроніка «Херсон. Окупація» охоплює період від початку окупації до звільнення міста. Авторка зі своєю сім’єю прожила в окупації більше ніж пів року. Майже всі персонажі книги — реальні люди. Описані події відбувалися насправді, але деякі з них — в інший час, іншому місці або за інших обставин.

У Гостомелі були «дороги смерті» і «дороги життя». Шлях на евакуацію із селища під Києвом пролягав під обстрілами. Гостомель був не просто в окупації, він перебував на лінії вогню: звідси росіяни планували почати захоплення Києва. Але гостомельці не були мовчазними жертвами окупантів. Ця книжка — про людей, які продовжували боротися й допомагати одне одному, беззбройні, але нескорені. Тут зібрані історії мешканців Гостомеля, які пережили окупацію і стали свідками воєнних злочинів, були в полоні, втратили рідних. Це не просто свідчення, це документальна пам’ять, яка нагадує: такі злочини не мають терміну давності.