Фоліо

Норвезького письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури за 1920 рік Кнута Гамсуна (1859–1952) називають майстром психологічної прози, якому відкривалися найменші порухи людської душі. Особливо проникливо й емоційно звучить у творах прозаїка тема кохання, але переважно трагічного.

У романі «Будинок із сімома башточками» американський письменник Натаніель Готорн взявся розповісти історію занепаду колись численного роду Пінчонів.

У збірці: «Аліна й Костомаров» — романізована історія кохання М. Костомарова і А. Крагельської, яким на шляху до щастя довелося витримати непрості повороти долі;

Чотиритомне зібрання містить майже 600 поетичних творів 140 відомих японських поетес і поетів IV-XX ст. Вони ілюстровані гравюрами жанру укійо-е, створеними японськими художниками переважно за доби Едо (1603-1868) і пізніше. Таке поєднання шедеврів японської класичної поезії з кращими зразками національного виду живопису, яким є жанр укійо-е (дослівно: «картини тлінного світу»), має в культурі Японії давнє коріння. Однак в українській культурній традиції трапляється зрідка, що робить це зібрання унікальним явищем сучасного вітчизняного книговидання.

Драма-феєрія  «Лісова пісня»  навіяна казками та легендами про Мавку, почутими Лесею в дитинстві на Волині.  Згодом вони надихнули її оповісти про те, якою трагедією обертається життя для людини, якщо вона порожніє  душею, зрікається своїх найчистіших  почуттів. Зрадивши свою лісову наречену, головний герой зраджує самого себе. Бо Мавка — це душа, без якої людина перетворюється на вовкулаку.

«Агапе, або Шлях Святого Якова» написана на основі реальних подій. У кожного свій шлях Каміно. Необов’язково крокувати по долах і горах галісійських земель до Сантьяго-де-Компостели, аби його пройти, віднайти рівновагу й агапе. Втім, сталося так, що у авторки життєвий шлях Каміно збігся з буквальним. Саме про це її нова книжка.

Подорожі Джорджа Орвелла (1903—1950) шахтарськими містечками північної частини Англії описані у творі «Дорогою до Віґан-Пірсу» (1937).

«Мандри Гуллівера» (1726) складаються з чотирьох частин, що зображують подорож героя до Ліліпутії, країни велетнів Бробдінгнег, держави з летючим островом Лапути і до країни розумних коней-гуїгнгнмів, але за зовнішньою фантастичністю сюжету читачі впізнають їдку сатиру на політичне життя Англії першої третини ХVІІІ століття.

Симон — так називали його друзі в дитинстві. Згодом такий псевдо стоятиме під критичними статтями й фейлетонами журналіста Василя Симоненка. Проте гарячі та відверті вірші, яких так боялися «байстрюки катів осатанілих», підписуватиме переважно своїм ім’ям. Симоненко не боявся говорити правду, ніколи не був зручним і кишеньковим. Став насправді народним Поетом. Міг би стати вторим Шевченком, якби… Смерть ходила за ним назирці. Великою темною рибиною крутилася навколо, коли юнаком заплутався у лататті. Стояла в узголів’ї, коли його ледь живого після падіння з вітряка товариші принесли додому. І вже не відступила, коли внаслідок жорстокого побиття у відділку міліції, в нього загострилася давня хвороба. Радянська влада хотіла поховати і його поезію, накладаючи заборону на вірші. Однак слово правди знищити неможливо.

Роман «Будинок із сімома башточками» закріпив за американським  письменником Натаніелем Готорном звання майстра психологічного роману.

Видання «До зірок» містить автобіографічний цикл творів про Безіла Дюка Лі та оповідання «Дитяча забава». Безіл, прототипом якого є сам автор, — амбітний, розумний і цілеспрямований підліток із невеличкого міста Сент-Пол.