Війна в Україні

Цікаве й обґрунтоване історичне дослідження відомих українських істориків присвячене найважливішим аспектам, характеру і специфіці сучасної зовнішньої політики України, розглянутим під кутом зору агресії, яку Росія чинила на теренах колишнього СРСР від серпня 2008 до весни 2023 року. 

Автори книги — відомі журналісти, які вважають своїм професійним і патріотичним обов’язком безпосередньо з місця подій із ризиком для життя розповідати всьому світу про цю нав’язану нам жахливу, руйнівну війну.

Авторка побувала в таборі для російських військовополонених, щоб поспілкуватися з ними, зрозуміти причини, мотивацію воювати на чужій землі. Разом з фахівцями вивчала психологічні портрети окремих персонажів, розпитувала їх про життя до полону. Попри їхню постійну брехню і штамповані відповіді авторці вдалося дійти певних висновків про те, що вони —продукт багаторічної планомірної та методичної підготовки росії до поглинання України.  «Промивання мізків», створення викривленої картини світу, залякування створило підхожий ґрунт для вирощування ненависті до всього українського, страху перед Заходом і бажання перекласти свої проблеми на «старшого брата».

Поезії Ярини Чорногуз — це своєрідні листи з фронту, листи з передової, де ти не знайдеш опису бойових дій чи переліку звільнених територій. Це листи про біль від утрати загиблих побратимів та посестер, листи про буття на війні тут і зараз, про усвідомлення та прийняття власного вибору піти воювати, листи про те, як виглядатиме світ після всього цього болю, що розриває зсередини. Листи про те, як виглядає оборона твоєї присутності в цьому світі.

Авторка книги через спогади близьких, рідних, друзів Віктора Гурняка створює живий образ яскравого і сміливого чоловіка.

Повітряні Сили України — один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних сил України, призначений для охорони повітряного простору держави, ураження об'єктів противника, авіаційної підтримки військ. 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабної війни з росією, Повітряні Сили України прийняли перший бій о 4-й ранку. Ворог насамперед прагнув знищити військові аеродроми, командні пункти, засоби ППО. Але захисники неба були готові до нападу і завдали потужних ударів по російських загарбниках. Сильні, сміливі люди — льотчики, зенітники, радіолокаторники. Їхня робота не зупиняється ні на хвилину, а професіоналізм та мотивованість зростають… 

У книзі зібрані воєнні історії військовослужбовців прикордонних загонів, спецпризначенців окремого мобільного прикордонного загону, Морської охорони, медично-евакуаційних груп, медиків мобільних госпіталів, тих, хто ризикує своїми життями задля здобуття Перемоги України на полі бою.

Людям в облозі бракувало їжі, води, медикаментів, але військові виконували наказ — тримати оборону. А ворог методично знищував місто та Азовсталь...

Про російсько-українську війну написано багато спогадів, мемуарів. Серед цієї літератури  — літератури факту, літератури безпосереднього свідчення, прямої мови  — трапляються книги, читаючи які, ти забуваєш, що їх писав не професійний автор, а справжній військовий. Ця книга заслуговує на вашу увагу без жодних зауважень з приводу того, що її автор не є справжнім письменником. Друг Слов’ян написав, як на мене, чесну, відверту (місцями  — доволі жорстку) книгу, і  зробив це цікаво й талановито. Це кінематографічне бачення подій, які автор оцінює зсередини, проза динамічна, проста у викладі, з точними описами персонажів, їхньої мови, їхніх характерів. Одразу усвідомлюєш, що читаєш сторінки великого літопису, з яких просто на наших очах твориться нова Історія. В цьому випадку вона пишеться серйозно й переконливо.

Будь-який досвід завжди унікальний, та коли мова твору наближається до ступеня неординарності Великого Досвіду, якщо автору пощастить увійти в справді відсторонений стан, то написаний текст міститиме ті зерна істини, які дають книжці шанс пережити свій час.

Я — Ірина Бобик, волонтеркa, військовa, ветеранкa.
Ці тексти — і віршовані, і прозові — народжувалися, тому що більш екологічного способу проживати свої радощі і смутки я просто не знаю. «Д’воїна» — бо «до воїна», «дівчини-воїна», бо роздвоюєшся на військову і на цивільну особистість.

The author, Valeriia ‘Nava’ Subotina, served with the press service of the Azov Regiment. For 86 days, Ukrainian troops maintained their defensive positions in the besieged city of Mariupol and on the grounds of the Azovstal steel plant. Thanks to the Azov Regiment’s press service, the world learned about the tragedy unfolding in Mariupol, about its defenders, and about the civilians seeking refuge at Azovstal. Camera operators, photographers, and journalists produced material that left no one indifferent, sparking a wave of support under the hashtag #SAVEMARIUPOL in numerous countries. Those trapped under siege were short of food, water, and medical supplies, yet the soldiers stood by their orders—to hold their positions. All the while, the enemy methodically destroyed the city and Azovstal…

For 86 days, the Ukrainian military held defenses in the surrounded Mariupol and on the territory of the Azovstal plant.