У людському житті, як і в літературі, є місце для багатьох іпостасей любові. У цій збірці оповідань знову звучать улюблені теми Мілорада Павича: кохання, загадкові сни, пристрасть, інстинкт і розум, еротика. Як завжди, у його творах реальність існує поруч із вигадкою. Чітко визначити, де між ними проходить межа, виявляється непросто. Сюжети розказаних історій не завжди можливо окреслити словами — залишається щось таке, що можна лише відчути. Письменник вважав, що «швидше за все людина забуває прекрасні моменти життя». Ніби не бажаючи цього визнавати, він у своїй книжці нагадує читачеві про душу й тіло людини, про любов та ерос.
