Видавництво Анетти Антоненко

Світ малого Філіпа затишний і зрозумілий. Дбайливі та уважні батьки щосили намагаються дати синам те дитинство, якого не мали самі. Талановитий старший брат Сенді – завжди поруч, ним так легко захоплюватися й пишатися. У рідному, до дрібниць знайомому єврейському районі Ньюарка всі тяжко працюють, шанують одне одного, президента Рузвельта й Америку, яка прихистила старші покоління цих людей, а для наступних поколінь стала єдиною справжньою батьківщиною. Найбільший скарб у житті Філіпа – альбом з марками,  найбільша небезпека – уявні привиди покійних родичів, якими фантазія вразливого хлоп’яти заселила вогкий підвал будиночка на дві з половиною родини. Та з початком великої війни у Європі цей погідний і безпечний світ починає нестримно просочуватися тривогою і невпевненістю. А згодом його затоплює всепоглинаючий страх.  

Крістіна Де Стефано майстерно відтворює життя легендарної італійської журналістки Оріани Фаллачі — жінки, яка змінила уявлення про роль репортера в політиці й суспільстві. Її інтерв’ю стали подіями світового масштабу: вона сміливо ставила гострі запитання найвпливовішим людям епохи — Генрі Кіссінджеру, Ясиру Арафату, Айятолі Хомейні, Голді Меїр, Індирі Ганді, Віллі Брандту та Муаммару Каддафі.

Норвезький філософ Ларс Фр. Х. Свендсен розмірковує про надію не як про психологічний стан чи наївний оптимізм, а як про фундаментальну умову людського життя — те, без чого саме життя втрачає свою повноту і спрямованість.

«Історія ока» (1928) Жоржа Батая розповідає про еротичні пригоди двох молодих людей, оповідача та Симони, юнки, яка «так відчайдушно прагне всього, що засмучує, що найменш помітний заклик почуттів несподівано надає її обличчю рис, що прямо вказують на все, пов’язане з глибинною сексуальністю — до прикладу, кров, задуху, раптовий жах, злочин, усе, що назавжди руйнує людське блаженство та чесність».

Драматичні твори французького письменника і кінорежисера Флоріана Зеллера (нар. 1979) «Мати» (2010), «Батько» (2012) та «Син» (2018) за короткий час стали сучасною класикою.

Однієї ночі Чхве Хьонсу — талановитий бейсболіст у минулому і невдаха нині, — сівши за кермо п’яним, збиває на смерть дівчинку. І з тієї миті потроху втрачає все, що було для нього цінним. Він замовчує цей злочин, намагаючись врятувати свій і без того крихкий світ. І найбільше йому болить за свого сина, єдину радість у сірій буденності його жалюгідного життя, адже його арешт назавжди накладе на дитину тавро сина вбивці. Батько дівчинки, яку він убив, теж любить своє дитя. Любить кулаками. Вона — його власність, його рабиня, частинка його світу, в якому все працює за його правилами й примхами. Він мститься вбивці, та запроторити його за ґрати — мізерна, на його думку, відплата. Він вигадує вишуканіший, складніший і жорстокіший спосіб помститися, дотримується стародавнього закону помсти: око за око, сина за доньку.

Берклі, Каліфорнія, осінь 1980 року. На піку своєї письменницької кар’єри і після багатьох відмов Хуліо Кортасар врешті погоджується прочитати двомісячний курс лекцій у Сполучених Штатах. Як і варто було сподіватися, ці лекції виявилися аж ніяк не дидактичними, то були радше розмови про літературу, про його власний досвід письменника. Тематика цих лекцій дуже багатогранна: аспекти фантастичного оповідання, музичність, гумор, еротизм та ігрове в літературі, фантазія і реалізм, соціальна література і мовні пастки.  Кортасар, уже в тому віці, коли підводять підсумки, розповідає про свій шлях письменника й аналізує власну творчість: як з’явилися хронопи й такі неперевершені оповідання, як «Ніч горілиць» чи «Продовженість парків»; у чому суть роману «Гра в класи» та як він писався тощо. Той, хто прочитає скрупульозну і точну розшифровку тринадцяти годин магнітофонних записів, побачить, що Кортасар неписаний недалеко втік від Кортасара писаного: така сама майстерність, фантазія,  начитаність та інтелектуальна чесніть.

«Історія американських традицій» складається з чотирьох частин, у яких автор розповідає нам про політичні традиції і національні свята США, про притаманні американцям традиції повсякденності, а також про історію вигаданих персонажів, які стали для світу уособленням Америки.

Збірка есеїв, в яких досліджуються культурні процеси України доби Незалежності, їх суголосність поступу цивілізованого світу.

Більш видатної і обговорюваної постаті, ніж Хуан Домінго Перон, мабуть немає у Латинській Америці.

Культова класика італійської літератури.

Історія про людську гідність і благородство, які проявив Тодаро і якими пройнявся навіть командир англійського конвою, пропустивши його субмарину в напрямку Азорських островів. Чому Едоардо Де Анджеліс та Сандро Веронезі нею зацікавилися? Відповідь ви знайдете в передмові, сьогодні історія команданте Тодаро набуває нового звучання, знову війна, знову екзистенційні питання: чи є місце людяності на війні? Чому ж наш ворог виявляє таку тотальну жорстокість? Утім, на сторінках «Команданте» немає моралізаторства, є натомість чудова оповідь про реальні події і реальних людей, які уможливлювали неможливе, про команданте Тодаро, якого називали магом, який лікував біль у хребті йогою, читав індійські трактати та вчив перську мову. До речі, за іншими джерелами його відповідь Деніцу була більш зухвалою: «У декого, на відміну від мене, немає двох тисяч років цивілізації за плечима».

Збірка есеїв мистецького критика, куратора та публіциста Костянтина Дорошенка є переосмисленням його доробку з 1995 року.

«Мамонт» — це подорож у часі, ідеальне поєднання вигадки й реальних фактів, розповідь про справжніх людей, наділених палкими почуттями, готових до боротьби з викликами свого часу.

За шкалою народної любові Фідель Кастро до сьогодні викликає весь спектр почуттів: від абсолютного обожнювання до пекучої ненависті.

Американський соціолог Клод С. Фішер, спираючись на значну кількість історичних праць, а у випадку ХХ століття – також на численні соціологічні опитування, досліджує культуру й характер американців від колоніальної доби до початку ХХІ століття.

Вільям Далрімпл розповідає непросту й дивовижну історію про те, як група вчорашніх піратів й авантюристів створила комерційну організацію, чия безжальна жага до наживи, підкріплена військовою потугою, зрештою змінила плин світової історії та заклала підмурки «імперії, над якою ніколи не заходить сонце».

У «Приватній книгозбірні» (1985) зібрано передмови, написані Хорхе Луїсом Борхесом до книжок, які увійшли до його колекції зі ста обов’язкових до прочитання творів.

Інтелектуальна автобіографія Нобелівського лауреата з літератури.

Не існує тиранів, яких не можна усунути силою, ба більше, тиранія зумовлює можливість убивства тирана не тільки де-факто, але й деюре.

Її життя і творчість для більшості українців досі terra incognita, як і драматургія канонічної Лесі Українки, що співмірна із шедеврами Шекспіра.

Поєднайте Борхеса і Шмітта, Альєнде і Мо Яня — отримаєте Могамеда Мбуґара Сарра. Він так само непередбачуваний і стилістично строкатий, як і його головний герой — Т. Ш. Еліман.

Захоплююча, написана на нашій шкірі історія, з якою варто ознайомитися!

Приголомшлива історія життя й творчості, або життєтворчості Сюзан Зонтаґ, яка змінила культуру ХХ століття.

«Озеро» - перший у словенській літературі психологічний трилер у жанрі «нуар». 

Схоже, ми вступаємо в золотий вік дурості. З такої невтішної констатації починає свою книжку норвезький філософ Ларс Свендсен (з яким читач вже знайомий за нашими виданнями «Філософія свободи» (2016) та «Філософія самотності» (2017)). Одне із найнеприємніших відкриттів полягає в тому, що інтелект та розмір власної бібліотеки не допомагають. Що розумнішим та більш начитаним ви є, то у більш дикі теорії ви можете вірити. Як виявив Свендсен, часто саме філософи тут попереду!

Час подій — осінь/зима 2022-го року, починаючи з перших блекаутів у країні внаслідок російських обстрілів.

Повернення до рідної країни після багатьох років відсутності – це неабияка подорож машиною часу. Героїня роману Фелічії Міхалі, відомої канадської письменниці та перекладачки румунського походження, вже в літаку передчуває: непросто їй буде зіткнутися з тінями минулого. Перший чоловік – відомий румунський художник, з яким юна Соня одружилася всупереч волі батьків, адже Марк був старший за неї на двадцять п’ять років – залишив їй у спадок ту саму квартиру, де вони колись прожили два щасливих роки. Тому зараз Соня летить з Монреаля до Бухареста, де її зустрічають літо, спека, інші дружини великого майстра, спогади, спроби розібратися у жорстокій несправедливості, яку щодо неї вчинив чоловік десятки років тому, патріархальний уклад, а на тлі – замальовки Румунії часів Секурітате і зараз. Всі ці образи постають в оповіді ненав’язливо, через сприйняття головної героїні – з одного боку, задіяної особи, а з іншої – сторонньої спостерігачки, яка мандрує сторінками своєї пам’яті.

Новий роман Ісабель Альєнде – прониклива подорож у найнесподіваніші закапелки земної кулі та людської душі, епічна оповідь для поціновувачів неймовірних історій життя, з яких можна створити не кілька оповідань, а великий роман, на кшталт уже екранізованого шедевру письменниці – «Дім духів».

У своїй п’єсі автор протиставляє сучасних «беатріч» коханій Данте, щоб продемонструвати деградацію моральних цінностей нинішнього суспільства.

«Вітер знає моє ім’я» розпочинається історією Самуеля Адлера, маленького австрійського єврея, якого після «ночі розбитих вітрин» його мати відправляє в Англію через програму Kindertransport, яка врятувала тисячі дітей під час Голокосту; він більше ніколи не побачить своїх рідних.

Таке звичне на перший погляд, мало не буденне поняття, як «щастя», якщо зазирнути глибше, видається не надто й простим.

Пʼєса Гавела «Після відставки» має особливий статус. Насамперед тому, що на чеську сцену повернувся драматург, який двадцять років займався зовсім іншою сферою суспільного життя, та ще й колишній чеський президент.

Поетична й емоційна історія жінки, яка з дитинства шукає своє місце у світі, сповненому несправедливості, болю та краси. Головна героїня, наділена даром розповідати історії, опиняючись у вирі яскравих подій, змінює долі людей і формує власну ідентичність.

Муаммар Каддафі був людиною тисячі облич: державний діяч, агітатор, письменник, політик… У дитинстві талановитий учень, згодом хитрий стратег, який майстерно взяв владу в свої руки, поборник об’єднаного арабського, а потім африканського світу, жорстокий тиран, заклятий друг Італії… Він жив у наметах, коли приїжджав із візитом до інших країн. Натомість його діти вчилися в кращих університетах Європи та не гребували п’ятизірковими готелями. Наприкінці свого правління він налаштував проти себе навіть найвідданіших соратників. Його життя стало прикладом того, як важко вибороти необмежену владу, довіру, ба навіть обожнення власного народу і як легко все це воднораз утратити. Його смерть стала нічним жахіттям для всіх диктаторів земної кулі – труну з його трупом уночі зберігали в холодильнику м’ясної крамниці, а вдень виставляли на всенародний огляд. Сумний шлях від мрій про кращій світоустрій до повного краху – рік за роком, крок за кроком, подія за подією – досліджує італійський письменник і філософ Джанлука Барбера.